2018 році ця книга увійшла до довгих списків “Книга року BBC” та Всеукраїнського рейтингу “Книга року”. Сама ж авторка була удостоєна літературної премії ім. Гоголя “Тріумф”.

Про фентезі для дітей, серію книг “Лицар Смарагдієвого ордену" та творчі амбіції - розмова із письменницею Юлією Чернінькою.

Юліє, “Лицар Смаргдієвого ордену” це - Ваш дебют у дитячій літературі. І доволі успішний дебют. Раніше Ви писали дорослі книжки. Похід у літературу був Вашим свідомим вибором? 

Я завжди хотіла писати казки. Тому навіть дорослі твори були у жанрі містики - де можна широко розвернутися і багато фантазувати. Написання дитячих творів свідомо відкладала. Я вважаю, що найкраща дитяча книга може написатися лише тоді, коли вона кимсь натхнена. Таким натхненням для дитячої літератури у мене став мій син Ярослав. До слова, головного героя у фентезійній серії книг “Лицар Смарагдієвого ордену” звати також Ярослав.

Різниця між Вашими дорослими книгами та дитячими очевидна. Як Ви сьогодні дивитеся на свою ранню творчість? І як сприймаєте епатаж в книгах?

Рання творчість вона на те і рання, щоб з плином часу змінюватися та трансформуватися. Зрозуміло, що те, що людина напише у 30 років, буде помітно відрізнятися від письма у 20 років. Найперше – це присутність зрілості на відміну від юнацького максималізму. До епатажу в книгах ставлюся нормально. Це – життя. А в житті епатажу вистачає досхочу. Варто лише поглянути випуск новин або почитати стрічку новин. І я зараз не говорю про естраду чи артистів. Навіть серйозні мужі в політиці підсіли на епатаж, браваду та позерство. 

Юліє, є теорія, що казки певним чином програмують дитячий світогляд. А як впливає світ фентезі на дітей?

Фентезі – це світ мрії, світ фантазії. А діти ще ті мрійники та фантазери. Якщо розмальовувати літературні жанри фарбами, то саме фентезі, наче палітра доброго художника, має в собі усі можливі і неможливі відтінки. Фентезі дуже розширює світогляд дитини. Дає відчуття, що все можливо. Що у світі не буває рамок та перешкод, в хорошому розумінні. З дітей, які вміють фантазувати, виростають вчені, письменники і загалом великі розумники. Книги для сучасних дітей зараз відрізняються від тих, які читали діти 20-30-50 років тому. Вони не є сухо моралізаторськими. Тепер якісна дитяча книга має подобатися не лише дітям, але і дорослим.   

А що Ви думаєте про “попсовість” фентезі як жанру? Чому його зараз так багато в сучукрліті?

Якщо фентезі зараз багато, то це комусь потрібно. Тобто, якщо видавці видають такі книги, то вони потрібні читачеві. Чому це актуально у дітей, я вже відповіла. А от у дорослих зацікавленість фентезі, мабуть, пов’язана із бажанням поринути у цілком інший світ. В наш час шаленого прискорення та непевності, фентезі дає відчуття казки та перемоги Добра над Злом. Що до “попсовості”, то я з вами не погоджуся. Як відомо, у фентезі світ інший, але люди ті ж самі, з тими ж самими проблемами та питаннями. “Попсовість” може бути присутня у будь-якому з жанрів, все залежить від тексту. Втім, а що таке “попсовість”? При бажанні цим словом можна охрестити будь-що і будь-кого. 

Я знаю, що Ваші батьки творчі люди. Мати – музикант, а батько – художник. А чому Ви вирішили стати письменницею? 

Я скажу більше. У нас в сім’ї ще дідусь та бабуся – театральні актори. Тому, справді, я звикла до творчих людей. А у творчих людей зовсім інше мислення і навіть поведінка. Звісно, це вплинуло на мене, але лише з хорошого боку. Письменницею я не мріяла стати. Це сталося дуже природньо і само собою. З раннього дитинства вигадувала історії, писала казки і дуже багато фантазувала. Зараз не уявляю свого життя без письма. У письменника є велика перевага перед людьми інших професій. Письменник може жити одночасно кількома життями, переноситися у найвіддаленіші куточки світу не зводячись з канапи і бути тим, ким, можливо, хотілося б бути. 

“Лицар Смарагдієвого ордену. Люмберн” - Ваша перша книга з серії про пригоди хлопчика Ярослава. Скільки книг в серії Ви плануєте? 

Вже написано 4 томи. Одне з найкращих видавництв країни  “КМ Букс” планує усім їм дати творче життя. Книги будуть гарно оформлені. Ілюстрації, як це видно із першого роману, точно передають за моїм описом усіх героїв казки. Звісно, промальовування книжок забере якийсь час. Але я сподіваюся, усі книги серії скоро побачать світ.

В моїх планах - не менше семи томів серії про пригоди хлопчика Ярослава.

У першому виданні книга отримала багато відзнак. Це – довгі списки Всеукраїнського конкурсу “Книжка року” та ВВС-Україна. А також книга лауреат міжнародного літературного премії ім. Гоголя “Тріумф”. А про які нагороди Ви мрієте? Чи найкраща нагорода це - любов читача?

Думаю, ви чудово відповіли на своє запитання. Любов читача – це найкращий знак якості, про який може мріяти письменник. Втім, отримувати нагороди також дуже приємно. Саме завдяки таким відзнакам читач орієнтується в тому, що купити та почитати. Якщо говорити про відзнаку, про яку мрію, то це – премія Астрід Ліндгрен. Твори цієї письменниці я найбільше любила у дитинстві. 

Яке найбільше літературне враження Вашого дитинства? Що читали і що запам’яталося найбільше? 

Я читала багато. Це були романтичні романи Олександра Дюма, Вальтера Скотта, Віктора Гюго. Подобався Жуль Верн. А от найбільше запам’яталася казка Астрід Ліндгрен про Карлсона та серія з семи романів Моріса Дрюона “Прокляті королі”. Це ті книжки, які я обов’язково запропоную своєму синові.