
Re: цензії
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
Видавничі новинки
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Помститися у віртуалі
Для критика знайомитися з дебютом невідомого автора — завжди підсвідома напруга: це ж ти витрачаєш час, коли міг би взятися до якогось досі не читаного класичного твору, скажімо, Шекспіра.
А кинути невідому книжку на перших сторінках, якщо «не подобається» (як–то звичайному читачеві), не можеш: мусиш збагнути потенції та перспективи нового автора на літературному ринку. Така робота.
Отже, дебют: Олена ЧЕРНІНЬКА, Юлія ЧЕРНІНЬКА «Хутір Розбещених Душ» (Л.: Піраміда, 228 с.). Перше враження: текст не відпускає, спонукає до читання далі й далі. Чому? На формальному рівні — гарний баланс між діалогами й «коментарями». На смисловому — лаконічно виписані картинки з натури; талановитий фотопогляд (можливо, від того, що одна з авторок — професійний фотограф?). На рівні сюжетному — це зазвичай нескінченна оповідь про «гріховну» людську натуру, схильну до нещирості, підступів, жорстокості та готовності «зробити кар’єру і в разі певних перешкод іти по трупах». На рівні «драматургічному» — дуже добре зшита тканина фабули: жоден вузлик не кинуто напризволяще; усі чеховські «рушниці» стріляють.
А фабула проста: повсякдення богемно–політично–кримінального життя «шалено прекрасного міста Л.». Тема, назагал, нескінченна та до всього конкурентна до щоденної стрічки новин. Чим тут затримати увагу читача? Тим, чого бракує сьогоднішній журналістиці: оприявленням логіки внутрішнього механізму подій. У нашому випадку це іще й освіченість авторів, що дозволяє їм виходити поза межі Я–досвіду.
Якщо уявити, що перед вами анонімний текст, котрий міг би написати хто–небудь із відомих літераторів, то до будь–якого з брендів не пристанеш. Видно, що тут не обійшлося без упливу Винничука і Андруховича й навіть чути глухе відлуння Чорногуза; зрозуміло, читали авторки Дереша і Жадана. Але епігонства — немає. І це головна позитивна оцінка дебюту: самостійність.
У книжці обігрується модна нині тема ноосфери: «Лиха чи добра думка — це запущений у Всесвіт бумеранг... Кожен поганий вчинок, кожна лиха думка вже при житті людини бумерангом повертатиметься до неї назад у вигляді неприємностей, хвороб чи втрат». Але реалізується ідея у доволі зачовганих параметрах фантастично–фентезійної прози: «поганих» громадян «шалено прекрасного міста Л.» авторки перекидають у потойбічно–паралельний світ, де над ними знущаються гноми з розвинутою сексуальною фантазією. Й описується це доволі відверто; метафора «розхлябані, наче дірка в повії» — найневинніша. Утім це знана «хвороба росту»: поки автор не виговорить табу в опублікованому творі — не заспокоїться...
В анотації твір подано як «містичний». Схоже, однак, що авторки цим текстом здійснили власну помсту своєму досвіду. Таке собі жіноче–відьомське примовляння. Й занурили у цей процес читача (проте, вдячного: кому не хочеться поспостерігати за магічними діями?). Відлуння людської помсти завжди зачіпає невинних; до точкових ударів НАТО тут далеко. Чи гуманніша «магічна» помста? Відповідь шукатиме сам читач.
Й останнє. Дебютні авторки чомусь весь час притлумлюють свою очевидну здатність до іронії. Здається, коли б вони тут розпружилися, далі б виникнув і веселий гумор. І ми — читачі — мали б у наступному їхньому творі добрий зразок соціально–веселої прози a la «Претендентів на папаху».
Костянтин Родик
Коментарі
Останні події
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині