
Re: цензії
- 16.05.2022|Євген БаранСюжет з багатьма можливостями
- 14.05.2022|Валентина Семеняк, письменницяВід «срібла» думок — до «Ладанки»
- 14.05.2022|Ганна Клименко-СиньоокЧеркаське літературне краєзнавство: від локального до світового
- 12.05.2022|Ганна ОсадкоЧому Україна переможе у цій війні? Відповідь дав французький мандрівник іще 170 років тому
- 06.05.2022|Любов Ільницька, педагог, науковець«Сповідь ветерана» – "невимірюваний досвід" війни Віталія Павловського
- 06.05.2022|Ігор ПавлюкНевідворотність катарсису
- 29.04.2022|Ганна Клименко-СиньоокВійна дитячими очима, або Нехай сонце світить усім
- 22.04.2022|БуквоїдЩо читають українці під час війни?
- 09.04.2022|о. Климентій Стасів, письменник, член НСПУКоли володарює світло
- 09.04.2022|Людмила ДаниленкоКоли відповідь передує запитанню. «Хто ти такий?» Артема Чеха
Видавничі новинки
- Леля Покотиполе. «Спартанська дівчинка»Книги | Буквоїд
- Іван Франко. «Терен у нозі»Проза | Буквоїд
- Олександр Бойченко. «Гра на вибування»Книги | Буквоїд
- Оксана Пухонська. «Поза межами бою. Дискурс війни в сучасній літературі»Історія/Культура | Буквоїд
- Петро Гаврилишин, Роман Чорненький, Ярема Кваснюк. «Військові некрополі Станиславова–Івано-Франківська (1809-2020)»Історія/Культура | Буквоїд
- Петро Прокоп’як. «На межі непривітного світу»Книги | Буквоїд
- Цигульова Катя. «Розлади»Книги | Буквоїд
- О. Пімен. «Вийти»Проза | Буквоїд
- Асенов Асен. «Затінений під’їзд»Книги | Буквоїд
- Назарій Вівчарик. "Останнє завдання"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Там, де Ульяненко
Олесь Ульяненко. Там, де Південь. – Харків: Треант, 2010. – 160 с.
Після нещодавніх скандалів і примирень Олеся Ульяненка із Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі (НЕК) дуже хотілось побачити, що ж у результаті створить письменник. Чи зміниться його стилістика, чи стане менше такого, що непідготовленому читачу можна сприйняти за порнографію, а підготовленому – за чорнушний неореалістичний стиль? Так от, стверджую – як писав, так і пише, хоча став уникати деяких слів в описах деяких сексуальних сцен.
Художній простір творів, зібраних під однією обкладинкою цієї книги, різниться так само, як і стилі роману „Там, де Південь” та оповідання 2003 року “Сєдой”. Якщо у першому переважають описи відкритого південного пейзажу, то у другому зображено майже винятково комунальний замкнений простір. Роман тяжіє до сповідально-мандрівної тематики із використанням псевдоавтобіографічної манери письма, тоді як оповідання вирізняється невиразною фабульністю – передбачає метод “потоку свідомості”.
Але до самих творів читач доходить, зазвичай, після побіжного прочитання анонсів-анотацій на обкладинці, з яких розумієш, що у всіх бідах Ульяненка винні винятково видавництва, а не його специфічна муза. Колись видавництво з явно протиульяненківською назвою „Клуб сімейного дозвілля” запобігливо понесло крамольну „Жінку його мрії” в НЕК. Тепер же „Треант” пророчо (можливо) помиляється (сумнівно) – адже стверджує, що за роман „Сталінка” Ульяненко отримав аж Шевченківську премію (хоча насправді він отримав малу премію, а це – не одне й те саме). Дуже специфічно виглядають у книзі й супровідні схвальні відгуки на творчість Ульяненка від Ліни Костенко та Павла Загребельного в контексті зазначених фактів про письменницьку анафему від Московського патріархату та звинувачень у порнографічності. Проте хто зараз зважає на рекламу? Тож і до цих зауваг варто ставитись із поміркованим скепсисом.
Видання „Там, де Південь” населене стандартними авторськими персонажами – міліціонером-перевертнем у віці та його молодою коханкою, хуліганом маніакального типу, наркоманом-філософом, повіями із певними і непевними моральними принципами. Як і в натуралізмі Золя, у цих текстах вбивство може відбуватись точно так, як і гикавка, за біологічними законами, а під спідниці до героїнь залазять часто й переважно неінтелігентно. Урізноманітнила цю справу НЕК, чемно попросивши Ульяненка не використовувати деякі нецензурні слова, що відверто спровокувало митця до словесних фокусів. Спільною для творів, зібраних під однією обкладинкою, є мотивація поведінки персонажів лише двома факторами – болем і задоволенням, тобто ширше – любов’ю.
Олесь Ульяненко лишається незмінним, бо незмінним лишається той соціальний устрій, проти якого, як стверджує автор, він і протестує своєю творчістю. Гарне виправдання для заняття улюбленою справою.
Максим Нестелєєв
Додаткові матеріали
- 6 письменників on-line на «Українській правді»
- Олесь Ульяненко презентував «Там, де Південь»
- Олесь Ульяненко та «Жінка його мрії»
- Олесь Ульяненко: Мій роман «Жінка його мрії» ніхто не цензурував
- Олесь Ульяненко: З тінями боротися сенсу немає
- Олесь Ульяненко: Мій роман нічого спільного з порно не має
- Ульяненко вирушає на Південь
- Олесь Ульяненко позивається до Комісії з питань захисту суспільної моралі
- Утеча
- Тінь моралі
- Світ ловив і спіймав нових персонажів Ульяненка
- Хуже оба. Скандал вокруг «Женщины его мечты» Олеся Ульяненко
- Олесь Ульяненко: «Вкрай не люблю писати, але змушую себе...»
- НЕКерована література
- Олесь Ульяненко: Після «Сталінки» я зрозумів, що книжкою світ не зміниш
Коментарі
Останні події
- 14.05.2022|15:40Розкажіть нам про ваш досвід війни
- 14.05.2022|14:41У Львові відбудеться благодійний творчий вечір Ігоря Павлюка
- 14.05.2022|14:14На східному фронті загинув поет і бард Ілля Чернілевський
- 13.05.2022|14:58Сергій Жадан став "Людиною року" за версією "Gazeta Wyborcza"
- 13.05.2022|11:52Чілдрен Кінофест — 2022 оголосив Амбасадорку
- 12.05.2022|21:00Книжка про війну в надважких умовах
- 12.05.2022|12:31Оприлюднено імена лауреатів «Книжки року’2021»
- 07.05.2022|09:10Прямим попаданням ракети російські окупанти зруйнували музей Сковороди на Харківщині
- 06.05.2022|13:58Побачила світ книга Тетяни Череп-Пероганич «20 віршів про Маму»
- 06.05.2022|10:54Українські блогери читатимуть книжки для дітей та дорослих