Лірика, що не позбавлена гальмівної сили – такої, яка вимагає бажаного призупинення і розгортання внутрішніх міркувань-зчитувань близького за настроєвістю начала, визріває на атомі-образі (а не... 

У кожного з поетів настає момент, коли він зобов’язаний не тільки писати, але зобов’язаний БУТИ, якщо він справжній поет. Здається, цю просту істину розуміють. Якщо не всі, то більшість. Але... 

У передмові до збірки новел «Артеміда з ланню» відомої української письменниці Людмили Таран не менш відомий письменник і критик Віктор Неборак узагальнив головних героїнь збірки тезою «жінка, яка... 

Читання – це кайф!» ­­­ – каже сам автор. «Кайф – це читання Ваших романів!» – відповідаю йому я. Передовсім це стосується роману «По той бік Пагорбу», що вийшов нещодавно у видавництві... 

Ви ще досі не вмієте фарцувати, споювати, а відповідно, і зваблювати, панночок, видавати себе за панотця, аби… дешевше купити ковбасу, «позичати» в міських бібліотеках облюбовані книженції,... 

За останній час з’явилося дві дуже різні рецензії на старий / новий роман Степана Процюка «Руйнування ляльки» – Євгена Барана й нікому не відомого Альбіна Цирика. Пишу «старий» – бо твір уже... 

Коли ми починаємо говорити про нашу літературу закордоном, то, зазвичай, такі розмови не тривають довго й обмежуються кількома загальними репліками (за винятком хіба що конкретних... 

Я вдруге читав  текст Степана Процюка під назвою «Руйнування ляльки» (вперше в журналі «Кур’єр Кривбасу» в останніх числах 2007 року).  Так само він читався важко, і так само мені не хотілося його... 

Романа Черковського вивів на літературні поля Степан Процюк, якому, як і будь-котрому з сучасних нібикласиків, потрібна своя «королівська рать».  Але на відміну від Андруховича, який бодай... 

У літературі, так само як і в житті, є золоте писане і неписане правило – не знаєш броду, не лізь   у воду...В першу чергу, це стосується критиків-рецензентів, особливо “культових” критиків, як...