*** Це місто приборкає кожного з нас. В нього рука тверда. Ляскають дверцями жовна машин. Рух напинає жили. Глянеш з дороги крізь пил і літа: ми тільки чорна селянська руда – З неї метал топили.   Тут у завулки надуло за раз листя нічний золотий запас. Тут запанують молодші як...

*** Когда весной набухнут соком почки и приготовится цвести каштан, передадут в facebook-е по цепочке, что расстреляли киевский Майдан… Как дежавю, всё это было, было – булыжники, слезоточивый газ, и дымом прокопчённое Светило, и в чёрных масках боевой спецназ. И кровь, и...

ALL INCLUSIVE Їдучи потягом зі Стамбула до Едірне, Вимиваєш спогадами пісок пляжів У невимушених розмовах З вимушеними попутниками. Але їм не потрібно знати, Як липне змокріла тканина До тіла. All inclusive насправді лиш All inclusive, А не перепустка в рай, Бо і там походжають...

Луна   Їй усе одно - над чим котитись:   Чи то над тополями, полями, Чи над пнями, бур’янами, нами, Серед пустирів, пірнути в рів... Хто б озвавсь? Ну хто б озвавсь? Озвавсь… Лиш Скрізь палаци серед сміттєзвалищ. З поля залишилося «ля…ля». Від...

Переклад з польської Людмили Коваленко ***   цінності піддаються розширенню під впливом потоків емоцій відпливів місяців перевизначеннями зміною призм між точками зору і перспективою браку горизонту замерзає відношення тільки Нарцис знаходить вирішення ідеальне, наскільки...

Те, від чого ховаються в монастир, Відмоливши в паломницьких ходах, Що без Вищого сили нема знести, Що одним - байдужість, а іншим - страх, Дивні це виливають у звуки й вірші. Дуже боляче дивним, біль їм - у дар. Тому, йдуть за межу, не змогли на межі. Кожен звук - спасіння, кожен вірш -...

Дощ Вмиває світ потужна літня злива, Колишеться ряд маківок в саду. І знову, як маленькою, несила Сховатися під стріху від дощу. Струмки води прудкі і прохолодні Течуть крізь пальці, ніби водограй. Я буду довго слухать стоголосся Дощинок-крапельок, співай, дощу, співай! Давай з тобою...

Єфремові Каранфілову Не гнуздайте нахрапом ніколи в житті лошака, не прив’язуйте туго його до обори, не кажіть, що немає куточка під небом просторим, де б хоч раз норовистий табун не брикав. Хай не знає вуздечку залізну на смак він ніколи і велику скорботу про втрачену...

*** Падає, падає осінь Прямо тобі на плечі. Втома в очах, чи здалося? Літо вже склало речі.   Падає, падає осінь На засмутніле місто. Перебираєш досі Спогадів літніх намисто. *** Світло скінчилося. Час спати… *** Весно, кринице моя неозора! Час залишити смуток в...

*** Я по́думки тримаю сніг на гіллях. І подихами на даху сніжу́. У нас насправді па́нно на Поділлі. Й думки ‒ зірки природньому віршу́. ...Повіє з ко́минів ‒ здіймаються хмаринки На рівні носиків, немов ‒ за небокраєм. Це ми – майбутнє. Як...