Електронна бібліотека/Поезія

Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Завантажити

***

Падає, падає осінь

Прямо тобі на плечі.

Втома в очах, чи здалося?

Літо вже склало речі.

 

Падає, падає осінь

На засмутніле місто.

Перебираєш досі

Спогадів літніх намисто.

***

Світло скінчилося.

Час спати…

***

Весно, кринице моя неозора!

Час залишити смуток в зимі.

Після зими, що лишилось прозорим –

Це ми.

 

 

 

***

Тиша мене залишила

Наодинці із галасом.

Я не чую нічого і чую все.

Квітка на підвіконні

Співає пісню про ліс,

Я співаю про тишу,

А тиші ніде нема.

***

Місяць оголив зуби. Сміється глухо.

Дивиться на мене холодно і презирливо.

Я затуляю очі, шукаю навпомацки

Стежину до обрію, де заховалося Сонце.

-1-

Дерево мовчить… дерево чує…

Дерево бачить, як твориться історія,

Дерево тягне руки для допомоги,

До дерева теж тягнуться…

І зрубують…

 

 

-2-

Дерево народилося і бачило біль,

Дерево хотіло говорити, але не могло,

Дерево міцніло і тяглося до людей,

Дерево пригортало їх…

 

Дерево померло, щоб стати хрестом…

Хрестом спасіння…

«Сліпий дощ»

-1-

Достигла ягідка неба зірвалась, упала.

А за нею іще і ще…

І ось вже й на дорозі –

Краєчок неба.

-2-

Паперові човни попливли.

Чобітки калюжі розбризкують.

Відіграли своє парасолі.

 

***

«Волошки хотіли стати як небо, і стали як небо»

М. Коцюбинський

Вони ходили у кумедних кросівках,

Довгих футболках і сонячних окулярах.

І казали: Небо! Ми будемо, як ти!

А то й краще!

І вони пофарбували волосся

У блакитний колір, одягли сині лінзи,

Навчилися дивитися на сонце без окулярів.

І стали волошками –

Маленьким земним небом на ніжці.

***

Планета хвилюється раз.

Їй хочеться спокою.

Планета хвилюється два.

Їй мріється світле майбутнє.

Планета хвилюється три,

І завмирає від жаху.

***

У дерев своя філософія:

Стій і всотуй, стій і всотуй.

Запитає тебе дівчина

І ти гладь її лагідно

І мовчи.

Запитає тебе хлопець

І ти випростайся у гору

І мовчи.

У тобі все,

Всі сплетіння і перехрестя

У тобі.

Ти – дерево всесвітньої втоми,

Дерево всесвітньої радості,

 

В твоєму корінні переплелися всі віки і століття.

Знаєш і мовчиш.



Партнери