Електронна бібліотека/Поезія

Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Завантажити

Дощ

Вмиває світ потужна літня злива,

Колишеться ряд маківок в саду.

І знову, як маленькою, несила

Сховатися під стріху від дощу.

Струмки води прудкі і прохолодні

Течуть крізь пальці, ніби водограй.

Я буду довго слухать стоголосся

Дощинок-крапельок, співай, дощу, співай!

Давай з тобою вмиємо планету,

Давай напоєм висохлі поля,

Давай втечемо десь туди, далеко,

Де райдуг синя річка напува.

Давай, дощу, від серця вдвох поплачем

За тим, що із водою утекло.

А потім знов згадаєм добру вдачу,

І ще раз щедро поллємо село.

Я проведу тебе за видноколи,

Допоки очі бачать, проведу.

Скажу: «Вертайся, дощику, і скоро!»

І прошумить у відповідь: «Прийду…»

 

Росинка

Росинка, крапля ранку на листку,

А в ній відбилось синім морем небо.

Подарувавши глибину, тепло,

І океану воркітливий шепіт.

В малій росинці – ріки і поля,

І соняшник, напоєний дощами,

І відшуміла весняна гроза,

І літо несміливе, дивне, раннє.

Весь світ відбився в крапельці роси,

Шукаючи спокою і опори.

В ній все стає прозорим і простим,

Позбавленим біди, лукавства, горя.

Вона – планети нашої душа,

Вона – пророцтво про життя без краю.

Здавалося б: це усього роса,

Та з неї день дорогу починає!

с. Шарки, Рокитнянського району, Київської обл.

 

 



Партнери