Ольга Соколовська Вірші Дощ Вмиває світ потужна літня злива, Колишеться ряд маківок в саду. І знову, як маленькою, несила Сховатися під стріху від дощу. Струмки води прудкі і прохолодні Течуть крізь пальці, ніби водограй. Я буду довго слухать стоголосся Дощинок-крапельок, співай, дощу, співай! Давай з тобою вмиємо планету, Давай напоєм висохлі поля, Давай втечемо десь туди, далеко, Де райдуг синя річка напува. Давай, дощу, від серця вдвох поплачем За тим, що із водою утекло. А потім знов згадаєм добру вдачу, І ще раз щедро поллємо село. Я проведу тебе за видноколи, Допоки очі бачать, проведу. Скажу: «Вертайся, дощику, і скоро!» І прошумить у відповідь: «Прийду…»   Росинка Росинка, крапля ранку на листку, А в ній відбилось синім морем небо. Подарувавши глибину, тепло, І океану воркітливий шепіт. В малій росинці – ріки і поля, І соняшник, напоєний дощами, І відшуміла весняна гроза, І літо несміливе, дивне, раннє. Весь світ відбився в крапельці роси, Шукаючи спокою і опори. В ній все стає прозорим і простим, Позбавленим біди, лукавства, горя. Вона – планети нашої душа, Вона – пророцтво про життя без краю. Здавалося б: це усього роса, Та з неї день дорогу починає! с. Шарки, Рокитнянського району, Київської обл.     *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/olga_sokolovska/virshi/