Re: цензії

Дізнайтеся всю правду про агресивну політику СРСР від очевидців, обпалених долею ГУЛАГівців: тих, що сиділи, і тих, що охороняли… Що довелося пережити нашим з вами дідусям та бабусям 30-х роках.

Російська журналістка та фотограф «Нової газети» Олена Рачова та Ганна Артем’єва зібрали під однією обкладинкою сотні щирих та відвертих, нетлінних розповідей людей, що пережили пекло ув’язнення, були засуджені за 58 статтею. У видання вміщено й фотокартки оповідачів.

Стаття, що згубила долі, скалічила молодість тисячам громадянам СРСР:

Стаття 58 КК РРФСР: «Контрреволюційною визнається будь-яка дія, спрямована на повалення, підрив або послаблення влади урядів Союзу РСР, на підрив або послаблення зовнішньої безпеки Союзу РСР і завоювань пролетарської революції».

2. Перше видання з п’ятикнижжя «Голоси Утопії», що відзначене Нобелівською премією (2015) – «У війни не жіноче обличчя».

Це роман репортаж, матеріали інтерв’ю сотень жінок, які пережили Другу світову війну. їх радянська журналістка Світлана Алексієвич збирала довгих 7 років та віддрукувала. Вперше, порізана цензурою книга вийшла у 1983 році. Була екранізована, відзначена літературними преміями та перекладена на 20 мов.

Та сьогодні «пам’ятник стражданню» – «У війни не жіноче обличчя» вийшло з друку в Україні – відроджене та поновлене, щоб розповісти упущену радянською цензурою правду. У нього авторка також включила свій щоденник, записи про те, як їй вдалося зібрати такі безцінні інтерв’ю, відверті розповіді переможниць.

3. Розлучення батьків очима дитини у повісті «Бабине літо» Марка Лівіна

Автобіографічне видання «Бабине літо» розповідає про 10-літнього хлопчика Ждана, який приїхав на літо до бабусі й дідуся, бо мама з татом вирішили розлучитися. Він дивиться на світ, ніби такий звичний, і розуміє — світ змінюється. Його чому? і як? уже значно складніші. Так настає дорослішання. Але є тут і машинки-паровози, футбольні м’яч без латок та халабуди, дитячі книжки та іграшки, збиті коліна та найкращий друг на літо — усе, що робить наші спогади про дитинство такими добрими і сумними.

«…Ніщо не стається так, як мало би статися. Мама й тато не сплять в одному ліжку. Герой не стає переможцем серед старших хлопців і не досягає мети в намаганні помирити батьків. Загублені іграшки не знаходяться. Футбольний матч не має фінального рахунку…»

4 . Видання «Ігри відображень. Якою Україну бачить світ» Тетяни Водотики та Євгена Магди відповідає на найактуальніші запитання українського сьогодення:

У чому полягає сутність міжнародного іміджу України? Як на нього можна вплинути та трансформувати його на всіх рівнях – від президентів до туристів? Якими є сучасні технології роботи з іміджами націй? Чим із цього набору інструментів та як варто скористатись нашій державі? Відповіді на ці та інші неоднозначні та багатоаспектні питання автори подають просто та цікаво. Особливу увагу приділено історичному та навіть філософському контекстам функціонування стереотипів про Україну, а також історичному та політичному бекграунду формування її образу в різних країнах. Автори цього науково-популярного дослідження не пропонують легких та швидких рецептів, а намагаються пояснити помилки минулого та заохотити до роботи над ними, щоб не припускатися їх у майбутньому.

5. Travel book від завзятого мандрівника та шеф-редактора журналів про туризм — «Мандри замість туризму» Антона Фрідлянда. Де автор розкриває подробиці мандрівок у 28 країнах світу.

Що змушує людей подорожувати? Хтось хоче відпочити в тиші, хтось намагається втекти від рутини, а хтось шукає яскравих емоцій і вражень…

Ця книжка – не традиційний путівник містами і країнами світу. Ви будете блукати лабіринтами вузьких вуличок, відриватися на кращих музичних фестивалях, захоплюватися красою архітектури і відкривати для себе кращі пляжі планети.