1.      Ісабель Альєнде «Оповідки Еви Луни», Оповідання. Пер. з іспан. Сергія Борщевського. – Львів, «Видавництво Анетти Антоненко», 2016. – 256 с.

«Оповідки Еви Луни» – коктейль, де в ідеальній пропорції змішано безбожництво й клерикалізм, любов і збочення, красу й потворність, цнотливість і содомію, розпусту, про яку розказано з невимовною цнотливістю, і святенність, що нічим не краща за плотський блуд. Райська ідилія взаємної терпимості і блаженства.

Двадцять три її оповідки  ̶  це історії кохання й зради, честі та безчестя, дружби й ворожнечі.

Це перша книжка сучасної чилійської письменниці Ісабель Альєнде, що виходить в Україні. У всьому світі  переклади її творів вийшли тридцятьма пʼятьма мовами і мають шістдесят сім мільйонів читачів.

Україна стала 36 мовою для «Оповідок Еви Луни» і з нагоди презентації книжки отримала особисте привітання  від Ісабель Альєнде:

Дорогі друзі-читачі,

Я дуже рада бачити, мої «Оповідки Еви Луни» вашою мовою. Всі ці оповідки латиноамериканські, чимало з Венесуели і, гадаю, вони мають смак і колір цих теренів.

Сподіваюсь, ви тішитиметеся цими оповідками, як я, коли їх писала.

Обіймаю вас із Дому духів у Каліфорнії.

Ісабель.

 «Я пишу свої історії на основі власного досвіду, спогадів та історій, які доходять до мене звідусюди. Кожен має якусь історію, повітря просякнуте історіями. Творчий процес загадковий, я не знаю, чому якась тема раптом заволодіває мною та не дає спокою, поки я її досліджую та відтворюю» (Ісабель Альєнде)

«Чарівна...Розкішна...Абсолютно магічна на всіх рівнях» – так захоплено пише про її творчістьCosmopolitan.

Ісабель Альєнде народилася в 1942 році в перуанській столиці Лімі. Письменниця – племінниця Сальвадора Альєнде, президента Чилі від сімдесятого до сімдесят третього року, що став жертвою перевороту, внаслідок якого до влади прийшов Авґусто Піночет. Відтоді авторка живе в еміґрації – у Венесуелі, згодом у Сполучених Штатах. Більш докладно на персональному сайті http://isabelallende.com/.

2.      Ерік-Емманюель Шмітт «Зрада Айнштайна»,П’єси. Пер. з франц. Івана Рябчія. – Львів, «Видавництво Анетти Антоненко», 2016. – 192 с.

Ерік-Емманюель Шмітт — відомий франко-бельгійський письменник, драматург і кінорежисер, який уславився завдяки своїй філософській прозі, присвяченій актуальним проблемам сьогодення. З 1991 року його п’єси є хітами не лише у Франції, а й в усьому світі. «Гість» (1994, тричі отримувала відзнаку ім. Мольєра), «Загадкові варіації» (1997; у першій постановці грав Ален Делон; у Києві ця п’єса з великим успіхом іде у Молодому театрі), «Фредерік, або Бульвар злочину» (1998; у першій постановці грав Жан-Поль Бельмондо), «Месьє Ібрагім і квіти Корану» (2001), «Оскар і Рожева пані» (2002; в Україні ця п’єса йде у кількох театрах, але найвідомішу версію створено Ірмою Вітовською 2015р.) та інші п’єси перетворили Е.-Е. Шмітта на театральну зірку першої величини.

П’єсу «Зрада Айнштайна» (2014) присвячено моральній дилемі одного з найбільших в історії людства вчених: далі обстоювати свою жорстку позицію пацифіста чи все ж подарувати людству зброю, яка, ймовірно, врятує його від жахливої війни. 

 П’єса «Готель між двох світів» (1999) — химерний погляд на «ціну» людини, на її справжню сутність. Людські душі, потрапляючи в дивне місце посеред неба й землі, раптом відчувають у собі прагнення другого шансу. Чи буде дозволено їм отримати цей шанс?

3.      Марися Нікітюк «Безодня», Оповідання. – Львів, «Видавництво Анетти Антоненко», 2016. – 280 с.

Перша «доросла» збірка оповідань режисерки Марисі Нікітюк «Безодня».

«Безодня» – це 10 оповідань-катастроф, що описують колапси внутрішнього світа героїв, а також Всевіту, в якому ми живемо. Нетривіальна жорстокість, кров та безмежна любов… Оповідання звучать в тональності «поетичного трешу». Основним сердцем всіх історій є погляд на природу людини.

Володимир Войтенко, кінокритик: “«Безодня» Марисі Нікітюк – це оповідки-катастрофи, пронизані відчаєм людського існування й пошуком «елементарної любові» в передчутті неминучого кінця світу, прийдешність якого повсякчас переслідує людину. Цю прозу не назвеш антропоцентричною, та вона послідовно просякнута брутальною ніжністю до «загнаного звіра», яким постає людина поряд з іншими істотами створеного (чи видивленого) авторкою Всесвіту.

Рядками цих намарених та виписаних історій гуляє нестерпно кривава жорстокість, як і нестерпна, без жодних умовностей, любов. Бо це любов до всього сущого”.

Марися Нікітюк працювала як журналіст, публіцист, театральний критик. Є автором серії новел, які виходили в літературному альманасі «Святий Володимир»; п’єс «Дачі», «Ведмеді для Маші» й «Дівчачі радості». 2015 року вийшла її книжка для дітей «Книга баванок або Історії чарівного Тойто».

Від 2013 року практикує винятково в кіноцарині. Автор сценаріїв до низки ігрових короткометражних фільмів, що стали лауреатами престижних міжнародних кінофестивалів у Швейцарії, Франції, Індії, Україні; зокрема, «Янгол смерті», «Листопад», «Алкоголічка». Зафільмувала як режисер дві короткометражні стрічки – «В деревах» та «Мандрагора». 2015 розпочала  роботу над повнометражним фільмом «Коли падають дерева».

22 квітня о 21.30 на вуличній сцені «Книжкового Арсеналу» відбудеться техно-літературний перформанс-презентація «Безодні» за участі гурту Дах Дотерз.