Re: цензії

30.10.2024|Михайло Жайворон
Воскресіння у слові
30.10.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
«Хотіла б я піснею стати...»
28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиня
У війни не дитяче обличчя
27.10.2024|Євгенія Юрченко
Драматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
25.10.2024|Ігор Чорний
Примари минулого
20.10.2024|Євгенія Юрченко
Пан на своїй землі
19.10.2024|Антоніна Царук, м. Кропивницький
Видобувач поезії з буднів
17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиня
Трансформація життєвих істин — шлях до самопізнання
17.10.2024|Віктор Вербич
«Не сподівайся і не сумуй»
10.10.2024|Тетяна Торак
Юрій Роговий: «На вулицю йду: раптом знайду тривірша…»
Головна\Події\Інтерв'ю

Події

07.05.2014|07:53|Лілія Тулупенко

Степан Процюк: «Найкращі сторінки моєї прози були написані як космічні диктанти»

Степан Процюк із когорти письменників, які активно піддають вимогливим випробуванням власну творчість. Відомий передовсім як один із фундаторів літературного угрупування «Нова деґенерація», Процюк уникає будь-яких класифікацій та обмежень.

Починав як молодий амбітний поет-декадент, який згодом покинув поезію і натомість знайшов себе у екзистенційно-психологічній прозі та есеїстиці. Дебютував як романіст твором «Інфекція» у 2002 році, а вже роком пізніше був номінований за цей роман на здобуття Шевченківської премії. У 2005 році світ побачив третій роман письменника «Тотем», який у 2008 році був перекладений у столиці Азербайджану Баку. Степан Процюк – автор трьох психобіографічних життєписів українських класиків: Василя Стефаника, Архипа Тесленка та Володимира Винниченка

Потяг до естетики трагічного та екзистенційної готики з інтелектуальним осмисленням творять той індивідуальний стиль автора, який робить впізнаваним Процюка серед інших сучасних українських авторів. Байдужий до диктату популярних літературних віянь, Процюк не прагне марнославного визнання, а вдумливого розуміння власної творчості, зберігає особисту відданість Літературі і впевнено рухається своїм мистецьким шляхом.

Щоб наблизитись у розумінні до проблематики і психології процесу творчості Степана Процюка пропонуємо до уваги читачів відповіді автора. 

Що для Вас творчість?

Те, без чого не можу уявити власного життя. Без творчості моє життя здавалося би мені філістерським, не освітленим метою і чином,  існуванням.

Як Ви вважаєте – яке першоджерело творчості: людське, природне, божественне?

Це поза межами нашого розуміння. Хоч Анна Ахматова писала  про те, «из какого сора делают стихи», достеменно ми не можемо відрізнити умовного сміття від умовного золота. Мені би хотілося думати про божественне першоджерело.

На Вашу думку, які чинники найбільшою мірою визначили Вашу обдарованість – спадковість, родинна атмосфера, дружнє коло, виховання й освіта, власна воля до самоствердження чи щось інше? А що найбільше вплинуло на формування і вдосконалення творчої майстерності?

Різні чинники, Лілю, якщо, звісно, вважати мене обдарованим:)). Деякі метафізики стверджують, що для появи справжнього письменника потрібен золотий перетин певних рис семи поколінь за  батьківською і материнською лініями. Тобто – його з′яву мають несвідомо готувати чимало людей, навіть із минулих століть. Про те, який я письменник, міркувати перш за все  не мені.

Які риси Вашої особистості (характеру, досвіду, інтелекту, емоційно-вольової сфери), біографічні факти мають найбільше значення для Вашого творчого розвитку?

Це запитання для мене і для кожного літератора є певною мірою непосильним, бо  ніхто не може бути рентгеном самого себе. Все ж, припускаю, що біографічні факти, які наклали відбиток на характер чи, як ви кажете, емоційно-вольову сферу.

Коли Ви почали творити? Який момент свого творчого розвитку вважаєте кульмінаційним? Як гадаєте, чи пережили вже творчий розквіт?

Почав писати у двадцять років. Це були юнацькі декадентські вірші із такими рядками, як-от «Я щасливим ніколи не був, хіба як малого носила мати». На початку 80-их років минулого століття такі вірші не могли друкувати через песимізм «будівників комунізму». Також ці вірші були, делікатно кажучи, недосконалі.

Мені здається, що для письменника творчим розквітом є його творче життя загалом. Як сказав один розумний чоловік, рух – усе, кінцева мета –ніщо.

За яких обставин (у яких ситуаціях) у Вас зазвичай виникає творчий процес? Чи маєте якісь особливі вимоги до місця й часу творчості, обстановки тощо? Де й коли Вам найкраще твориться?

Лише тишина як єдина вимога. Дуже дратує шум, вереск, навіть сміх. Потребую повного занурення у спокій  життєвих стихій, якщо висловлюватися дещо метафорично (посміхається). Від місця і часу залежу менше.

Які чинники стимулюють Ваш творчий процес, а які – навпаки, гальмують, стримують, перешкоджають йому?

Тільки внутрішні спонуки. Звісно, якщо за вікном горлає п′яне товариство або у мене обмаль грошей на найелементарніші потреби, то ці чинники не залічиш до стимуляторних. Радість і тиша всередині, відсутність мізкового параду різних думок та концепцій сприяють мені найліпше. Тобто, той стан поза добром і злом, який я називаю імморальним.

Чи маєте Ви якісь страхи (фобії), пов’язані з творчістю?

Напевно, маю страх  якогось дня не відчути зв′язку із певними енергетичними субстанціями, які пов′язані із творчими силами. Кажучи інакше, розумію, що означає письменницький страх перестати сплітати слова таким чином, щоб це було цікаво якомога більшій кількості людей.

Які, зазвичай, необхідні етапи (стадії, фази) Вашого творчого акту? Чи плануєте свій творчий процес? Чи потребуєте тривалої підготовки, чи творите переважно експромтом, спонтанно, імпровізаційно?

Це залежить від якихось найделікатніших душевних вібрацій. Колись міг писати навіть у велелюдних місцях, до прикладу, у плацкартному вагоні потягу. Тепер більше потребую тиші. Адже тишина, а не шум, знає всі відповіді.

Також, із моєї точки зору, найкращі сторінки моєї прози були написані як космічні диктанти – тобто виникали спонтанно, без жодних приготувань та ритуалів.

Які психологічні механізми відіграють більшу роль у Вашому творчому процесі – свідомі чи несвідомі, раціональні чи ірраціональні, логічні чи інтуїтивні?

Несвідомі, ірраціональні та інтуїтивні. Я ніколи не складаю план для своїх майбутніх книг, ніколи не розбиваю дійство на параграфи.

З якими емоціями, переживаннями пов’язуєте свій творчий акт? Які почуття домінують під час творчості – позитивні чи негативні?

У моєму випадку це ще інакше. Переважно стани піднесення чи «святої» ненависті не відчуваються мною. Коли я пишу, стаю імморальною істотою – поза добром і злом.

Що таке для Вас натхнення (інсайт, осяяння)? Коли і за яких обставин воно до Вас зазвичай приходить (або не приходить)?

Причини інсайтів зазвичай поза профанічними поясненнями…У стані осяяння можна навіть написати значну частину книги, як, до речі, трапилося із моїм романом про Василя Стефаника  «Троянда ритуального болю».

Яка роль волі у Вашій творчості? Чи можете змусити себе до творчої праці?

Без волі неможливо би було навіть ложку до рота піднести. Частковий або повний параліч волі робить із людини об′єкт флористики. Але, з іншого боку,  залізною волею  не пишуться  талановиті твори. Воля допомагає людині, а письменнику допомагає трансцедентне і  незбагненне.

Чому й навіщо Ви творите? Чи в процесі творчості усвідомлюєте її мотиви, й цілі?

Маркес, уже покійний, так відповідав на подібне запитання: «Щоб мене більше любили». Мені найближчий такий варіант –і не хочу придумувати цілу копицю інших мотивацій.

Для кого Ви творите? Хто Ваші перші реципієнти (читачі, глядачі, слухачі)? Чи думаєте про своїх адресатів під час творчого акту?

 Для людей, Лілю. Завжди мої перші реципієнти, різні. Це залежить навіть від жанру і пори року. Під час, як ви кажете, творчого акту, про майбутнього читача не думаю, бо тоді нічого путнього не напишеться.

Чи дорога для Вас думка публіки? Як ставитеся до критичних чи, навпаки, компліментарних відгуків на власну творчість?

Мій улюблений Сенека казав: «Бійся подобатися натовпові». Зараз вже є чимало людей, думка яких про мої книги мене  направду не обходить. Хоча добре слово і кішці приємне (посміхається).

Щодо розумної критики, то багато над нею думаю, намагаючись вдосконалити свої літературні можливості. Компліментарні відгуки, навіть  панегірики чи апологетизація, приємні для емоцій, але цілковито зайві на шляху саморозвитку.

Чи можете стисло сформулювати секрети своєї творчої майстерності і творчого успіху у сфері власної самореалізації?

Я не є залізобетонно впевненим у своєму  так званому «успіхові», бо не знаю, що означає це слово стосовно літератури. Чимало письменників є відносно відомими підчас власного фізичного життя, а потім їхні книги припадають  бібліотечним пилом. Буває і навпаки. Буває і так, що у письменника є рівновеликі  групи шанувальників і неприятелів –і вони змінюють пропорції у плюсову чи мінусову сторону.

Єдине, що я можу достеменно сказати –я завжди не лише люблю писання. Я  завжди намагався і намагаюся зберегти особисту відданість Літературі.



Додаткові матеріали

28.10.2013|09:29|Події
Степан Процюк. Під знаком фіолету: між похмурою меланхолією та схвильованою тужливістю
25.10.2010|22:10|Події
Степан Процюк проти Ляльки
05.03.2011|23:00|Події
Степан Процюк: Шкляр зробив так, як вважав, що повинен зробити
09.06.2013|10:27|Події
Степан Процюк: «Щастя не появляється за директивами диригента чи бригадира»
01.05.2014|09:53|Новинки
Степан Процюк. «Трикутник»
06.10.2011|11:25|Новинки
Степан Процюк. «Тіні з′являються на світанку»
25.01.2010|08:54|Новинки
Cтепан Процюк. «Аналіз крові»
27.01.2013|09:57|Новинки
Вийшов новий роман Степана Процюка «Бийся головою до стіни»
20.09.2012|07:38|Re:цензії
Степан Процюк: Пережив душевне потрясіння, читаючи «Голем» Густава Майрінка
Степан Процюк: “Письменник - це той, який відчуває рани світу”
Степан Процюк: «Я би не хотів ставати українським Андре Моруа»
Степан Процюк: "Навколо - суцільна імітація стосунків"
Степан Процюк: Мені не треба ставати «українським Фрейдом», бо я український Процюк
Степан ПРОЦЮК: «Я хотів написати такі біографії, в яких наші класики б ожили»
Степан Процюк: «Є безліч рівноцінних правд…»
Три драми Степана Процюка
"У нашій інфантильній літературі трагедій часто бояться" - Степан Процюк видає нову книжку
Через новий роман Степан Процюк має депресію
Процюк описав психологічні травми Винниченка, його сексуальні досвіди, взаємини з жінками
Степан Процюк: «Тих, хто не має власного стилю, письменниками не вважаю»
Степан Процюк. Сім ритуальних троянд
Степан Процюк про неврози і золотий перетин життя
Степан Процюк про неврози і золотий перетин життя. Ч. 2
Про роман Степана Процюка «Руйнування ляльки»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

30.10.2024|14:38
У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
30.10.2024|13:44
10 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
28.10.2024|13:51
Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
25.10.2024|09:29
Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
19.10.2024|09:56
Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
17.10.2024|12:48
У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
17.10.2024|11:55
Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
17.10.2024|11:33
Що читає Україна?: аналітика по областям
17.10.2024|11:27
«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
11.10.2024|18:46
Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”


Партнери