Письменник та літературний оглядач Ігор Бондар-Терещенко назвав книги, які надихнуть на втілення мрій та допоможуть здійснити все задумане. Читайте та черпайте ідеї!

Іноді не лише в казках зі, зазвичай, щасливим кінцем буває так, що все замислене героями збувається: мрії, побажання, сподівання. Часом у найбуденніших історіях стаються найнеймовірніші речі, які навіть мріями складно назвати, оскільки ніхто не думав, що вони зможуть щасливо здійснитися

"Майстер реліквій", Крістофер Баклі

(Х.: Фабула, 2018)

У цьому романі світом високої церковної моди в Європі ХVІ століття правлять цілком світські порядки. Всі тут наживаються чи то на індульгенції, чи то на демонстрації вірянам святих артефактів. І всі при цьому хочуть бути святішими за самого Папу, маючи в своїй колекції якомога більше християнських святинь. Друкарські верстати для цього в монастирях працюють, ярмарки реліквій раз на рік відбуваються. І чого там тільки немає!

Цвяхи зі святого розп´яття – ящиками, тернові вінки – кошиками, списи, що пробили серце Христа – зв´язками, а молоко Богородиці – відрами. І навіть човнів Святого Петра – ціла флотилія, а ось плащаниць, в яку Спасителя загортали – лише п´ять у всій Європі. Саме за нею – на замовлення високих покровителів – полює колишній найманець Дісмас, постачальник святих артефактів, який, врешті-решт, замислює грандіозну аферу.

Роман, звичайно, в тренді історій про підробки під старовину з детективним, в стилі Умберто Еко ухилом, і рятує його, як за будь-якого поточного методу, оригінальність сюжету і знакові персонажі світової культури. Художник Дюрер, астроном-єретик Коперник, монах Мартін Лютер, які логічно вставлені в динамічну історію про "майстра реліквій". Крім того, добре виписаний історичне тло – кострища інквізиції, розпуста Папи, сластолюбні ченці, наростаюча крамола в писаннях згаданого Лютера.

"Ресторан, де виконують побажання", Кендзі Міядзава

(Л.: Кальварія, 2017)

Казки з цієї збірки японського майстра розкривають казковий світ, створений "святим Кендзі", як називали його ще за життя – світ, сповнений глибокої мудрості й тихого щастя. У ньому живуть болотяними і лиси, за якими ті полюють, а вполювавши, дивуються із щасливої посмішки навіть мертвої жертви. Лісовий кіт сперечається з жолудями, дикий виноград закохується у веселку, пихаті жаби удають з себе мудрих вчителів, а ресторан, де виконують побажання виявляється лісовою марою.

Утім, задоволення від читання цих казок аж ніяк не примарне – мабуть, їхній автор таки справді був бодхисатвою, святою людиною: гроші роздавав бідним, за долю власних творів не дбав, пишучи свої притчі лише для учнів. Недивно, що за життя Міязака видав лише дві збірочки, які залишилися непоміченими, натомість після його смерті у 1933 році виявилось, що доробок майстра складає 18 томів, які увійшли до золотого фонду світового письменства.

"Список мрій", Лорі Нельсон Шпільман

(К.: КМ-Букс, 2017)

Щодо цього роману доречні будуть аналогії з "казковою" класикою і зокрема з "Котом у чоботях" Шарля Перро. Так само, як у цій старій добрій казці, після смерті матері героїня має успадкувати нібито чимале майно і статок, але насправді не косметична фірма, будинок і велика сума грошей на безтурботне життя з бойфрендом знижує її щасливу роль власниці до згаданого вище власника кота. Котом у мішку в цьому випадку виявляється список мрій, що його дівчина склала ще в підлітковому віці. Інтригує, чи не так?

Уявіть собі бажання, які ви загадали 20 років тому – чи всі вони здійснилися? Що ж до нашої героїні, то більшість з її цілей виявилися нереалізовані, і з усвідомлення цього починає крах всіх ілюзій і "злипанням" з поетикою Шарля Перро. Адже тільки реалізувавши свої колишні бажання, головна героїня зможе отримати спадщину! Ясна річ, що це не так просто. Крім того, навіть невинні підліткові мрії у зрілому віці реалізуються зовсім не так, як ми передбачали.

"Щоб не загубитися в місті", Патрік Модіано

(К.: Видавництво Жупанського, 2017)

Автор цього роману, який був удостоєний Нобелівської премії в 2014 році, не раз казав, що йому здається, ніби він пише одну й ту саму книгу. І дійсно, попри відмінності в сюжетах, всі романи і повісті французького письменника і сценариста присвячені пам´яті, спогадам, безпам´ятству. І якщо раніше він визнавав, що "одержимий минулим" (а саме – "ганебною епохою окупації"), і всі його сюжети – це час, то в новому романі культового автора мова від самого початку про його альтер-его, з яким пам´ять грає в дивні ігри.

За сюжетом, автору кількох романів, що мешкає в паризькій квартирі, цілком до вподоби його життя відлюдника. Але все летить шкереберть, і колишньому спокою приходить кінець, коли загадковий молодик повертає героєві його власний записник з адресами. Телефон одного з призабутих персонажів з минулого життя дуже цікавить благодійника, який повернув записник, але не пам´ять її власникові. Непевні спогади про цю людину, а також про жінку, яка була чи то під час передачі записника, чи то в минулому бідного забудькуватого героя, відтепер турбують і героя, і читача.

Які з них реальні, а які навіяні романами, прочитаними в юності? Загадковий юнак, який, віддавши записника, зник (але його привид з´являється до письменника), молода жінка, яка залишилася, і з якою герой намагається згадати минуле – все це вибудовує захоплюючу роману конструкцію-лабіринт. Пройти його до кінця під силу справжнім любителям ігор з пам´яттю.

"Яйце-райце, або Мільйон на мрію", Тетяна Белімова, Андрій Процайло

(К.: Брайт Стар Паблішинг, 2017)

В основі цього авантюрного роману – всеукраїнський проект гри: цікавої, захопливої, веселої. Ідеться про гонитву за коштовним каменем, що здатен змінювати людські долі, і який сам може стати сюжетом не гірше за класичних "Мисливців за діамантами" Луї Бусенара. Карколомні пригоди, соціальна сатира, комунальний гротеск з історією столичного скоробагатька, мудрого дядька-безхатька та багатьох іншим екзотичних героїв та персонажів.

Усе це ігрове дійство обрамлене, тим не менш, "застережними" назвами розділів, що вкладаються у своєрідний лексикон народної мудрості в умовах відвертого капіталізму в одні руки. "Від багача не жди калача", "Добре вкрасти, як є до чого прикласти", "Із брехні податок не беруть". Фінал роману-гри, як завжди, незавидний, але цього й слід було чекати.

"До Києва причалапала осінь, – повідомляють автори. – Підкралася непомітно, по-зрадливому накинувши на літо мокре рядно дощів упереміж зі злим, мов пес, що зірвався з ланцюга, вітром. Дніпро ревів, стогнав, мучився, спокутував, певно, свої гріхи. Ресторан "Яйце-райце" за одну ніч розлетівся на друзки й понісся у Чорне море".