Re: цензії

Чоловіки у книжках цього огляду — різні, як, власне, й в житті. Справжні мачо, які навчать виживанню в складних умовах, і тонкі романтики, які можуть зрозуміти жінку. В чому ж справжня чоловіча сила — вирішувати, звісно, читачеві, але саме такою вона представлена в сучасній літературі.

ДЖОН ІРВІНГ. ДОКИ Я ТЕБЕ НЕ ЗНАЙДУ. — Х.: ФАБУЛА, 2108

На початку цієї автобіографічної саги з-під пера сучасного класика і майстра психологічної прози — період становлення, в якому навіть назви глав звучать поетично: "Невдача в Норвегії", "Фіаско в Фінляндії". Герой роману, голлівудський актор Джек Бернс, виріс без батька, образ якого мати оточила мовчанням і містифікаціями. Пошуки батька, якими починається і завершується ця епопея, визначають все життя Джека. Далі — життя "золотого" хлопчика, в якому "Море дівчат", "Золоті кадри", але нагадування про те, що "Тато у нього всередині".

Загалом весь роман — це пошуки героєм, красенем, улюбленцем жінок, обдарованим артистом самого себе. А також бажання сподобатися як актору одному-єдиному глядачеві. Здогадайтеся, кому? Блукання лабіринтами нью-йоркських літературних агенцій, акторське богемне життя, знайомство з жінками, а також пізнання жіночої суті — те, без чого юний Джек не склався б як чоловік, а не лише копія свого батька. Який, додамо, переслідував його як ідеал мужності все життя.

"Він лежав і думав, як дивно, що він не згадував про маму вже кілька місяців. Можливо, він не бажав її згадувати тому, що вирішив — він усе більше й більше нагадує їй тата, і хоча самого Джека фізична подібність із батьком зовсім не хвилювала, він розумів, що вона турбує матір. Джекові почало здаватися, що вона його не любить".

ШАЙЛО ГАРРІС. СТАЛЕВА ВОЛЯ. — К.: БРАЙТ СТАР ПАБЛІШИНГ, 2017

Початок історії у цій пронизливій книжці цілком "американський" — батько так готував сина до служби, що в армії вже на першій смузі перешкод здивований сержант перепитав у новобранця, чи не обколотий той. "Приголомшений, я навіть не втямив питання: — Що ви маєте на увазі? — Старий, ти в такій формі, ніби ніколи не знав жінки!" А далі була служба, про яку розповідає герой, і на яку він пішов після подій 11 вересня, а якщо точніше — війна, Ірак, підірваний на міні бронетранспортер і єдиний уцілілий з усього взводу.

Понівечений настільки, що навіть у бувалого в бувальцях сержанта в очах був жах. Бронежилет розплавлений на живому тілі, каска луснула і знесла півголови, третина шкіри відсутня. Книга Шайло Гарріса — самого дивом вцілілого в кривавій м´ясорубці — це історія про те, як життя ламає навіть таких патріотів, як він, щоб після, зламавши, не викинути, а поставити до лав зовсім іншою людиною. І не в каліцтві справа, а в душевному катарсисі, який пережив автор, ставши після трагедії відомим діячем, що захищає права ветеранів. І в кожному виступі нагадуючи про те, кому, крім самих солдатів, за правом належать бойові нагороди. Не "Пурпурові серця", а справжні, сталеві.

"Річ у тім, що загартована сталь стає міцною під час охолодження, а не у вогні, — пояснює автор. — Саме тоді, коли температура зменшується, вийнята з вогню сталь починає твердішати та загартовуватись. Сказане — мов про мою дружину. Після того як вогонь зробив свою страшну справу, почалося гартування, і постала її міць, яка привела мене до одужання".

ВАСИЛЬ ШКЛЯР. ТРОЩА. — Х.: КЛУБ СІМЕЙНОГО ДОЗВІЛЛЯ, 2017

За сюжетом цього справді "чоловічного" роману, ніщо не віщувало біди, пов’язаної з переосмисленням минулого. І так тривало, аж доки головний герой, колишній вояк УПА, не побачив на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, який загинув у далеких 1950-х. Розділи в романі чергуються, наче день і ніч — темні спогади про яскраві події повстанського життя чергуються з сучасними сценами.

Поволі минуле заступає сьогоднішній день, адже тоді, в боях за вільну Україну, по болотах і лісах, було більше свободи, віри та надії, ніж зараз, коли доводиться стикатися зі зрадою. Дружба і розбрат, кохання і ненависть, свобода й неволя — все в цьому романі від майстра жанру знайде своє висвітлення, пояснення і зрозуміння. Війна для головного героя минула, але боротьба не забулася. Так само, як події, що нині вже видаються підозрілими, тягнучи свою неминучу трагічну розв’язку.

"Після невдалого атентату на Стодолю, коли вони обоє — і Місько, й Стодоля — щезли невідомо куди, мене ця думка переймала дедалі гостріше. Тепер вона знов випірнула з якогось чорного споду моєї свідомості. Як м’яч із води — що глибше його занурюй, то з більшою силою він виринає на поверхню".

БОГДАН КУШНІР. НА ЛІНІЇ ЗІТКНЕННЯ. ЛЮБОВ І НЕНАВИСТЬ. — Х.: ФОЛІО, 2018

Сюжет цього гостросюжетного роману перегукується з сучасними подіями у світі шпигунських пригод. Працюючи під дипломатичним прикриттям, офіцер української розвідки Семен Вергун опинився у скрутній ситуації, тобто на грані провалу. Який, додамо, не забарився.

"Волков вивчив усіх московських знайомих Вергуна, але жодний з них не мав відношення до цієї директиви. Або контррозвідка щось проморгала, або Вергуна використали наосліп, підсунувши йому цілком таємний документ. Всі крапки над "і" мав поставити допит".

Крім втрати доброго імені, шляхів відступу та можливості продовжити роботу, головний герой був також отруєний російськими "колегами" невідомим психотропним препаратом. Виживши, але втративши все після акту ворожої контррозвідки та в результаті гучного скандалу, він усамітнився на дачі в лісі та обмірковував помсту.

Чи було йому страшно протягом всіх операцій, які проводилися на грані життя та смерті? Чи знайшов він відраду, коли відбулося його повернення, і герой опинився на фронті, зустрівши там свого особистого ворога під час боїв на Сході України? Про це можна дізнатися, лише занурившись у карколомні події цього психологічного роману.

СТЕПАН ПРОЦЮК. БИЙСЯ ГОЛОВОЮ ДО СТІНИ. — БРУСТУРІВ: ДИСКУРСУС, 2018

Назва цієї книжки — не символ подолання перешкод чи то у старому радянському, а чи споконвічно українському чи пак куркульському середовищі, а нав’язле в зубах, головах і душах гасло "будь таким, як всі". За сюжетом, цю мораль насаджує батько, який "виховує" сина, а насправді — мордує його своїми вічними істериками, оскільки сам психічно хворий.

Таким чином, конфлікт "батьків і дітей" розглядається через різницю поколінь та світоглядів, підсилений "авторським" баченням проблеми, яка має ще глибше коріння. Іноді таврування сучасного життя сягає високого публіцистичного градусу, і тоді чергове художнє твориво відомого своїми гнівними ескападами автора стає схоже на справжній памфлет, не згірш світської проповіді чи одкровення.

"Кістки наших рідних перетлівають у землі. А поруч народжуються добрі карапузики, з першої хвилини свого життя підвладні в’яненню й розпаду. Час висміює наші найкращі пориви. Наші кохані стають беззубими бабегами й безумними дідуганами. Руки, що колись гладили й пестили, перетворюються на паралітичні оцупки".