Письменник та оглядач Ігор Бондар-Терещенко назвав 5 книг, які навчать говорити правду. Ці твори вразять вас відображенням реальності та змусять замислитися над багатьма важливими питаннями, які можуть змінити ваше життя. Читайте!

Здавалося, казати правду – не так вже й складно, утім, виявляється, це не так просто. Річ у тому, що нині будь-яка річ може бути інтерпретована по-своєму – тим, хто її виголошує. Ось чому важливо дослухатися до того, хто має право на слово правди – чи то в кабінеті психотерапевта, з точки зору історика, а чи на художній виставці.

"Брехуни на кушетці", Ірвін Ялом

(Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018)

Мирно займаючись на початку своєї кар´єри розподілом ліків у психофармакології, автор цієї книжки – відомий нині психотерапевт – навіть не думав, що потрапить у самісіньке пекло своєї професії. Його пацієнтів навіть не треба було змушувати казати правду, адже саме за цим вони й приходили до нього "на кушетку". Проте це була така правда – щось на зразок сповіді – яка іноді нагадувала фантастичну подорож у найпотаємніші закутки людської психіки. Чого варта, наприклад, вже перша історія – про залицяння сімдесятирічного лікаря до своєї тридцятирічної пацієнтки, яка нагадує карколомні пригоди Памели Андерсон у часи її шлюбу з рок-зіркою Томмі Лі.

"Частенько могла щось таке утнути, але почала втрачати останні дещиці самоконтролю, – розповідає лікар. – Тільки уявіть: під´їжджала на шосе до якогось мікроавтобуса чи вантажівки, досить високого, щоб водій міг бачити її в машині, задирала спідницю й мастурбувала на швидкості вісімдесят миль за годину. Божевілля!"

І якщо в тієї ж Памели Андерсон в ігрищах з коханим це було "невинною" сексуальною витівкою, то в цьому випадку мова про життя на межі. Адже пацієнтка різала собі руки, пила й кололася героїном, міняючи психотерапевтів, як рукавички, і більше ніж два дні не затримуючись в лікарнях через скандальний характер. І таких правдивих історій у збірці психотерапевтичних оповідей, повірте, вистачає.

"Пройти крізь стіни", Марина Абрамович

(К.: ArtHuss, 2018)

"Королеві перформансу", відомій сербській художниці, нещодавно виповнилося сімдесят, і саме до цього ювілею був приурочена публікація її мемуарів, які тепер вийшли в Україні. У книзі фрагментарно представлені всі періоди життя авторки – мистецька діяльність в Югославії та Белграді 70-х, кохання до художника Улаю, розлучення з ним через 12 років на Китайській стіні, дослідження можливостей свого розуму і тіла, опис скандальних виступів художниці в обрамленні великої кількості ілюстрацій.

Книга ризикує повторити успіх знаменитого арт-проекту нью-йоркського MоMA "У присутності художника" – у всякому разі ефект присутності від читання гарантований. За 400 сторінок можна встигнути фрагментарно прожити з Абрамович її життя: побувати в Югославії та Белграді 70-х, закохатися в художника Улая і розлучитися з ним на Китайській стіні через 12 років, досліджувати можливості свого розуму і тіла і достовірно дізнатися, як народжувалися і чого коштували художниці її скандальні виступи.

"Марина Абрамович – одна з найбільш відомих художниць сьогодення. За нею – велика особиста історія, втрати, біль в невпинне розширення меж про те, чим є людина. Що є людина. Її автобіографія може бути ключиком до розуміння її. А через її історію – і новітнього мистецтва та сучасності", – зауважує Олександр Михед, куратор серії "UkrainianArtBook", в якій вийшла книжка.

"Пишемо нову історію", Лаура Есківель

(Л.: Кальварія, 2017)

Підходячи до вирішення буденних проблем з точки зору науки (нехай навіть популярної), авторка цієї книжки вимальовує незатишну, але цілком правдиву картину майбутнього. Наприклад, якщо прямувати шляхом грошей, то прийдемо до джерела корупції, а вона приведе нас до соціальної організації, що функціонує на основі єдиної думки: "спочатку – це я, потім – це я, і далі – знову я". У такий спосіб нам зокрема представлено економічну систему, що ґрунтується на екстремальному індивідуалізмі. За великим рахунком "Пишемо нову історію" – запрошення до дії. Особисте, "наукове", засноване на "приватній драматургії".

"Щоб ми не залишалися осторонь, коли нас ігнорують, або в ролі "Сплячої красуні", яка існує, не існуючи, яка слухає і не чує, яка бере участь, не беручи участі, – попереджає автор. – Її присутність демонстративно пасивна, летаргічна, неспроможна. Нас хтось найняв грати цю роль? Хтось із вас погодився її грати? Чи ви просто належите до групи тих, хто подав у відставку, вважаючи, що жалюгідне існування, пекельний шлюб, уряд убивць та крадіїв – це той хрест, який ви маєте нести до кінця свого життя?"

"Бийся головою до стіни", Степан Процюк

(Брустурів: Дискурсус, 2018)

…Насправді назва цієї книжки – не символ подолання перешкод чи то у старому радянському, а чи споконвічно українському, тобто "куркульському" середовищі, а нав´язле в зубах, головах і душах гасло "будь таким, як всі". За сюжетом, цю мораль насаджує батько, який "виховує" сина, а насправді – мордує його своїми вічними істериками, оскільки сам психічно хворий.

Таким чином, конфлікт "батьків і дітей" розглядається через різницю поколінь та світоглядів, підсилений "авторським" баченням проблеми, яка має ще глибше коріння. Іноді таврування сучасного життя сягає високого публіцистичного градусу, і тоді чергове художнє твориво відомого своїми гнівними ескападами автора стає схоже на справжній памфлет, не згірш світської проповіді чи одкровення.

"Кістки наших рідних перетлівають у землі. А поруч народжуються добрі карапузики, з першої хвилини свого життя підвладні в’яненню й розпаду. Час висміює наші найкращі пориви. Наші кохані стають беззубими бабегами й безумними дідуганами. Руки, що колись гладили й пестили, перетворюються на паралітичні оцупки".

"Секс та релігія", Даґ Ейстейн Ендшьо

(Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2017)

У книжці відомого норвезького науковця і правозахисника чимало правдивих відомостей не лише про "еротичність" сучасної культури стосунків, але й величезний масив інформації щодо непростих стосунків між сексом і різноманітними релігіями протягом всієї історії людства й у різних світових культурах. Зокрема розглядається проблема допустимості чи заборони статевих стосунків за межами шлюбу; ставлення різних релігій до дозволу священикам займатися сексом, до гомосексуальних статевих стосунків і сексу між представниками різних рас, до сексуального самозадоволення тощо.

Загалом це захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, з яких стає видно, що від давніх часів основний релігійний акцент робиться на чоловіків, і сексуальність жінки визначається з огляду на її стосунки з ними. Тоді як чоловіки зазвичай можуть мати декількох жінок, як у шлюбі, так і поза ним, натомість головним релігійним правилом щодо жінок є те, що жінка сексуально обмежена тільки одним чоловіком, не завжди на все життя, але, звичайно, не більше одного за раз. Тож недивно, що релігійні заборони, які регулюють поведінку гетеросексуальних жінок, сьогодні обговорюються рідше, ніж заборона гомосексуальності, хоча мають значно довшу історію.