Після неочікуваного звільнення Діани Клочко та її сина Антона з видавництва «Грані-Т» у серпні цього року в багатьох виникало логічне питання: чим же вони займатимуться далі? Чи залишаться у книжковій сфері, чи шукатимуть щось абсолютно нове для реалізації своїх можливостей та ідей?..

Сьогодні вже відомо – від книжкової сфери не відійшли, більш того, спробували збагатити її новим жанром – бук-трейлером, який є популярним у світі з 2003 року.

Певний час Діана разом із сином Антоном працювали над створенням ролика-тізера до книжкового проекту, який буде реалізовуватись наступного року в рамках Міжнародного поетичного фестивалю «MERIDIAN CZERNOWITZ». Нині ж всі охочі можуть на власні очі побачити і оцінити цей ролик.

Дехто закидає, що Діана Клочко далеко не перша взялася за створення в Україні книжкових трейлерів, натомість Діана говорить про перший переосмислений і оновлений бук-трейлер як про окремий мікрофільм із власною драматургією. До його офіційного оприлюднення дізнатися подробиці не вдалося – ані назви книги, ані сайтів, на яких він буде оприлюднений, ані інших деталей. Натомість Діана детально розповідала, що це, для чого це, і чому досі видавці в Україні цим не послуговуються.

Як виникла ідея створення бук-трейлеру?

Це можна вважати маленьким різдвяним подарунком долі. З Олександром Денисенком ми обговорювали і готували до друку майже два роки перші дві книги з чотирикнижжя «Межник». От у переддень різдвяних свят 2010 і зринула ідея зробити анімаційний трейлер з цими героями, адже його книга в стилі фентезі насичена дуже цікавими візуальними образами. Автор, що має за плечима чималий акторський, режисерський і сценарний досвід, розумів, буквально «бачив», як перетворити літературні образи на рухомі. Підозрюю, що саме «рухомими» ці образи були від початку, потім вони були «вербалізовані», а відтак – могли знайти своє первісне візуальне втілення.

Це був жвавий діалог, і ця ідея мені запала, певне, у підсвідомість. Коли вийшла перша книга «Межника» і були зроблені ілюстрації до другої, ми планували нарешті взятися до роботи над трейлером. Але моє несподіване звільнення з видавництва «Грані-Т» нібито зачинило двері для реалізації дуже багатьох ідей. Тому довелося у досить короткий період всі ці ідеї перекомпонувати, переосмислити, - про деякі не лише шкодувала, вони мені фізично боліли.

Бажання зробити бук-трейлер виявилось дуже сильним. Я зрозуміла, що деякі проекти, зупинені видавництвом, можуть бути перетворені й підтримані й у такому несподіваному форматі.

Постає питання авторського права. Де ви взяли візуальний матеріал та попередній сюжет книги для свого бук-трейлеру?

Коли ти працюєш у видавництві, ти нібито апріорі маєш право на ілюстрацію і на те, щоб перетворити її на інший продукт. Коли ти вже поза межами видавництва, то отримати дозвіл на те, щоб навіть спробувати щось таке робити з книжкою, проблематично – тобі не кожен довірить, бо і текст, і книжка є власністю.

Зрозуміло, що в цей момент, коли у мене забрали можливість займатись книжками, багато людей розгубились, але намагалися мені допомогти в різний спосіб, зокрема просто розмовами про мої нереалізовані ідеї. Мене запросили в Чернівці на поетичний фестиваль «MERIDIAN CZERNOWITZ». Там я побачила відео-поезію, познайомилась із таким жанром медіатворчості, що стало ще одним поштовхом до реалізації трейлера, оскільки побачила ще й такі спроби поєднання тексту з відео.

Не можу не додати, що, якби поруч не було мого сина Антона, я би не змогла втілити цю ідею. Ми з ним багато років працювали над створенням книжок, і він розуміє навіть не з натяку - з мугикання, чого саме я хочу. Антон для роботи над трейлером досить швидко освоїв нову програму, і більшість технічних ефектів запропонував саме він. Я стала радше режисером.

Що ви використовували у своєму бук-трейлері – відео, слайди? На які приклади спиралися в своїй роботі, чим надихалися?

Найцікавіше те, що у нас немає відео, використані ілюстрації, фотографії, розвороти. Робочі варіанти трейлеру показувала режисерам, щоб отримати фахову консультацію, «чого в зупі бракує», де є сенсові та ритмічні недоречності. Тому не візуальний ряд, а своя динаміка і драматизм мене цікавили, секунди емоційних змін.

Перш ніж робити свій бук-трейлер, я передивилася в Інтернеті, так би мовити, зразки. Трейлери великих видавництв мені були цікаві, але більше враження справили ті, де були або несподіване дизайнерське рішення, або несподіваний спосіб озвучення. Це абсолютно новий жанр для України, та і для світу також він не застарів. Як і в кожному новому жанрі, спочатку варто пошукати пропорції, адже гармонійне співвідношення візуального і звукового тут зовсім не такі, як у кіно або кліпах.

Невдалими є ті трейлери, в яких це просто кіно, просто анімація чи слайд-шоу, невдалі трейлери, в яких йде підбірка цитат на тлі псевдо-романтизованих пейзажів. Врешті, і цей «надлишок фото» може з часом принести щось несподіване. Трейлер - це річ, яка  налаштовує на рекламне сприйняття, його створюють для того, щоб ти пішов і взяв цю книжку, не тільки прочитав анотацію, а ніби її побачив. І от тільки там, де це бачення є нестандартним і в чомусь навіть наївним, можна знайти щось цікаве.

Я намагалась уникати відвертого рекламування. Рекламні слогани чи рухи в стилі «рвати очі» чомусь в трейлерах виглядають неприємно, напевне тому, що бук-трейлер – це свого роду мініфільм.

Ви позиціонуєте ваш бук-трейлер як перший в Україні, але в 2008 році до Львівського форуму видавництво «Фоліо» вже робило спроби подібного способу промоції книги. Тоді з’явились бук-трейлери на дві нові книги подружжя Шевченків «Кривава осінь у місті Лева» та «Оксамитовий перевертень»…

Де були розміщені ці трейлери? Ви їх одразу знайшли в Інтернеті? Я їх також знайшла не одразу – мені на них вказали вже тоді, як я написала анонс, мовляв, «ні-ні-ні, пані Діано, ви не перші». Тому ми і робимо презентацію, тому і говоримо про те,  що це потребує ширшого розголосу.

Ви говорите, що ваш книжковий трейлер відрізняється від попередніх спроб зробити щось подібне в Україні. Чим саме?

Бук-трейлер робить книгу об’ємною, вона перестає бути пласкою. Це новий жанр, який потребує переосмислення всіх речей, це дійсно завершена, цільна мініатюра. Коли ми почали з Антоном працювати над бук-трейлером, то виявилось, що навантаження кожної секунди є колосальним. Цікаво і непросто вибудовувати зміну зображень, працювати з ритмами – швидше, повільніше, більше, менше, різкий обрив…

Оскільки в бук-трейлері є певна драматургія, то він затягує, там є певна інтрига. Це не просто реклама, а в нашому випадку взагалі не реклама, оскільки цієї книжки ще немає. В цьому специфіка нашого бук-трейлеру - це попередня реклама продукту. Тому це чисто експеримент на грані фолу. Бо я розумію, всім було б цікавіше побачити трейлер і побігти купити книгу, особливо якщо в супроводі було б показано, де її можна придбати. Тому  в нас відсутній комерційний момент.

Зрозуміло, для чого робиться трейлер – щоб книжка краще продавалася, щоб зацікавити аудиторію, щоб до неї був доступ для всіх, кому недостатньо анотації. А у нас це скоріше вид мистецтва. Цим займатися надзвичайно цікаво. Після того, як ми це зробили, деякі книжки я стала по-іншому сприймати - драматургія трейлера змінює драматургію книжки. Це дуже корисна річ, я би радила багатьом спробувати робити такі речі.  

Скільки часу триває ваш книжковий трейлер?

Майже три хвилини, і вони містять три частини, завдяки яким можна пережити зміни настрою і вражень.

Але зробити трейлер – це ще півсправи, адже основна робота починається після – його розповсюдження і популяризація. Якими методами збираєтесь робити це ви?

Зрозуміло, що відпочатку це буде Youtube, а куди будуть направлені далі лінки, на які сайти, це вже побачимо потім. Сайтів є багато, але з кожним потрібно домовитись - де буде довше висіти трейлер, де менше, де і як це анонсуватиметься. Комусь цікаво і хтось поставить його в себе назавжди, комусь нецікаво – і ролик два-три дні покрутиться і зникне. Тут мають бути різні домовленості, тому що у сайтів є свої аудиторії – комусь це видасться просто експериментом, для когось це буде інформаційно важливо.

Це будуть сайти літературного спрямування?

Ні, не лише літературні сайти. Різні будуть.

Книжкові трейлери з’явилися в світі в 2003 році і з того часу активно розвиваються, даючи хороший приклад того, як це може бути. Чому в Україну такий метод промоції книги дійшов тільки зараз?

Тому що українські видавництва, як правило, не мають гарних оборотних коштів. Те, що вони після кризи почали більш-менш підніматися у кількості назв - дуже гарна ознака, але поки що видавці не створюють навколо автора чи окремої книжки потужну продуману піар-кампанію, сподіваючись на перевірені методи роботи.

Звичайно, методів презентації книги стало більше, вони змінились. Наприклад, вже зараз видавництво, в якого немає сайту, не те що не вважається серйозним, до нього не ставляться як до такого, що існує взагалі. Більше того, з’явилася конкуренція видавничих сайтів і це можна назвати помірним прогресом.

Як ви думаєте, видавці схопляться за цю ідею, зрозуміють її перспективи?

Якби я продовжувала працювати у видавництві,  не впевнена, що власник видавництва пішов би на виготовлення бук-трейлерів хоча би до деяких книжок,  а з цим «продуктом», який вже створений, робитиму варіанти, продовження, зміни.

Мені здається, що досить багато видавництв розуміють, що книжку потрібно просувати до нового споживача, вони схопляться за цю ідею. Тим паче що це не є чимось надзвичайно складним чи затратним, але є надзвичайно цікавим як поєднання книжкового і віртуального.

Українські видавці чутливі до новацій, інше питання – як і до чого їх застосувати. Мені б дуже хотілося, щоб розумні видавництва, які планують рекламні кампанії окремих видань і думають над тим, як їх просувати в нові аудиторії, зрозуміли, що за цим майбутнє. Хоча таких видавництв небагато.

Потрібно, щоб це стало запитаним жанром, щоб слідкували за лічильниками переглядів і розуміли, на яку кількість користувачів це впливає. Тільки це відбудеться – почнуть займатися й використовувати усі.

Відомо, що в Україні переважна більшість читачів є пасивними і споживають той продукт, який їм пропонують. Дуже малий відсоток активних читачів, які самі шукають та аналізують інформацію. В такому випадку чи не стануть згодом бук-трейлери інструментом нав’язування пасивним читачам не надто інтелектуальних книг, замість того, щоб формувати в суспільства хороший книжковий смак?

Ви маєте рацію. Коли дивишся, яка візуальна реклама розміщується на українських сайтах, то бачиш, що в переважній більшості все це зроблено достатньо примітивно, дуже мало якісної, цікавої, оригінальної реклами.  

Також є відчуття, що так само, як книжкова обкладинка в Україні не стала мистецтвом, бук-трейлери теж мають шанс такими не стати. У нас немає зараз навіть спроб зробити виставку книжкових обкладинок чи конкурс. Не книжок, а саме книжкових обкладинок - в різних категоріях, в різних жанрах – і подивитися, що ми маємо в цій сфері, які досягнення, які тенденції. Це проста ідея, яку дуже просто реалізувати, але ніхто за це не взявся, попри те, що такі конкурси впливають на рівень свідомості й на розвиток книжкового мистецтва.

Так і тут – трейлери можуть бути кітчеві. Кітч туди закласти дуже просто. Але якщо сюди прийдуть люди із смаком, і видавці не скидатимуть це своїм веб-майстрам, а шукатимуть людей, які зроблять це з розумінням певної аудиторії, певних завдань - це може бути і цікаво, і корисно.

Я, все ж таки, сподіваюся, що якщо за рік з’являться хоча б 10-15 бук-трейлерів, можна  буде в рамках якогось фестивалю організувати такий невеликий конкурс і обговорити напрям

Кому найбільше пасує займатися книжковими трейлерами – автору, видавцю, книгарням?

Не кожен автор є настільки талановитим, щоб розумітися на сценарії, щоб розумітися на візуальному. Я спілкувалась з великою кількістю авторів, і багато з них настільки занурені в текст, що їм навіть не до обкладинки, оформлення книжки, вибору шрифту – для них це вторинне.

Є автори зі складною психічною організацією, які легко сприймають новації. Мені, наприклад, було би цікаво подивитися бук-трейлери на книжки Іздрика, створені Іздриком. Відразу про нього подумала, тому що я знаю його візуальні можливості. Знаю поетів, які б могли зробити бук-трейлер на поетичну книжку.

Ну, і звичайно, дитячі видавництва, які мають все одно рано чи пізно схопити цю ідею. Діти дивляться із задоволенням такі бук-трейлери. Загалом же бук-трейлери націлені на молодіжну аудиторію, на тих, хто має смак до віртуального мистецтва. Це, по суті, завоювання нових аудиторій.

Можна сказати, що в Україні книга досі не вважається стандартним ринковим продуктом, який потрібно просувати так само, як нині просувають побутову техніку чи продукти харчування. Чому склалася така ситуація, і коли книга в сфері просування дожене інші рекламовані продукти?

Книга потребує активного просування, інше питання – в яких масштабах і якими методами. Якщо просувають одну назву, надруковану стотисячним тиражем чи хоча б п’ятидесятитисячним, чи вже десятитисячним накладом, то це одні масштаби просування, а якщо просувається книжка, яка має тисячу примірників… Схоже на гарну медіа-обгортку.  

Тобто видавцям слід відмовитися від класичних способів рекламування книги, шукаючи більш альтернативні?

Ми стоїмо на порозі того, що практично все переміщається у віртуальний простір. Якщо ти там існуєш – значить, ти існуєш, а якщо ти існуєш лише на сторінках газет, то ти існуєш лише наполовину. На різні сайти заходять активніше, їх переглядають швидше, ніж купують журнали і газети.  

Що стосується телебачення, то там реклама дуже дорога. Сайти – це більш демократичний спосіб. Врешті-решт, телебачення теж потроху переходить в Інтернет.

Тобто, по суті, сайти видавництв повинні перетворюватися на повноцінні електронні ЗМІ – з новинами, інтерв’ю, рецензіями тощо?

Так. Проте поки не всі видавництва ще розуміються на важливості цього переходу у віртуальну реальність.

Чи варто в такому випадку в розкручуванні книги робити ставку саме на альтернативні методи, зменшуючи акцент на класичні способи просування книг, скажімо, на зустрічі з авторами?

Зустрічі з письменниками - це дуже хороший метод. За десять років ми в Україні настільки привчили аудиторію спілкуватися з автором, що автограф-сесія сьогодні навіть здається архаїчним методом просування книги. Від цього не варто відмовлятися в жодному випадку. Але це стосується радше іміджу письменника, аніж просування книжки.

Письменник у нас економічно не є незалежним. Так чи інакше, письменництво – це хобі. Розуміють, що вони письменники, але тільки частинкою свого єства, тому що інша дуже велика частина єства потребує заробітку. Вони не можуть бути комерційними письменниками, які займаються своєю творчістю, своїм іміджем, своїм іменем, спілкуванням, просуванням себе і відчуттям того, що ти маєш право бути собою.

Чому в Україні за 20 років незалежності книжковий бізнес досі є не надто прибутковим? Коли ситуація зміниться, на вашу думку?

Тому що у нас знищена книготорговельна мережа. За ці 20 років знищене бажання читати. Хоча я з великою цікавістю зараз дивлюся і у метро, і у маршрутках, як люди виймають електронну книжку і читають її. І це - не завжди молоді люди.

Однак електронна книжка неприйнятна як дитяча книжка. Дитині необхідні тактильні відчуття, вагота зшитків, роздивляння ілюстрацій, спільне читання разом з батьками або братами. Тому книжка ніколи не зникне, тим паче дитяча. Це те, що має бути і буде в домі. Трейлер забудуть, але когось він приведе до книжки.

Марія Семенченко