очі заводять тужливої   за горизонтом горбки обскубують   дерева складають в алеї   мовчки тримають небо   а він повернеться в травні запіняться одразу каштани   я в хату донесу сльози і блискавкою присвічу в кімнаті

очі нелюба тьмяніють розглядаючи на тобі відображення попередніх чоловіків   вуста його пересолені   твоїм губам не присмакувало   руки мовчать   а ти світ перегороди щоби від обіймів нелюба було куди втікати

1. Казка дійсності приколисує. Переждати… Пройде життя.   2. Стрілки на годиннику Бунт влаштували – Назад крутяться.   3. Дивуюся: Перехожі пам’ятникам Рот затикають.   4. Очі розгублені… Дістати візу, Бо вже дістали.   5. Розсуну...

– Шумський? – покликав я. – Я тут. – Можеш довести, що це справжній ти? – Цікаве питання, – тихо засміявся він. – Думаю, ні. – І що мені робити? – Мабуть, доведеться повірити на слово. – Дай руку, – сказав я. –...

Одного ранку я прокинувся в Токіо. Це було абсолютно дивно - до того моменту, коли я розплющив очі в готелі «Шератон», я не мав нічого спільного ні з Японією взагалі, ні з Токіо зокрема. Я навіть ніколи не спав із жодною японкою. Навіть ніколи не цілувався. Проте увечері 17 червня...

у жовтні 2004 року я підіймався вулицею крушельницької у спілку письменників на дворі стояла чудова осінь і листя мов сліпі руді кошенята із - за штахет парку франка лягали під стоптані черевики на зустріч з тамтого боку притулившись до стін йшов пожовтілий мов привид павло федюк він...

І хто це, хто це, хто це, хтоце, хтоце???????? Це вже ніхто. Раніше це був чоловік, що ходив на Павло-Кічкас ловити мертву рибу. Сам, кажуть, колись працював на заводі, Та необережно закохався у чорні хмари над совковими спорудами, Тому весь час ходив ловити мертву рибу на Павло-Кічкас. Рибу,...

падає вечір досвідчено відвойовую речі дівчино чуєте дівчино змії сичать