Арлі, дядечко мій літній, На горі сидів ячмінній. Міркував він про життя В світлий час, як був не в скрусі, З цвіркуном дзвінким на носі І квитком у капелюсі (Хоч і затісне взуття).   В молоді літа буремні, Все розтративши даремно, Гору Тініск о п здолав. Сходом сонця...

1 Мікроавтобус: білий «Мерседес», перебудований з пасажирського на вантажний. Час: десь між сьомою й восьмою вечора. Водія звуть Міша, йому під шістдесят, і він постійно намагається увімкнути музику. Авто летить по шосе, спека стоїть неймовірна, вікно зламане й не...

Марія Василівна сидить на пляжі. Їй дуже жарко. Вона вся розчервонілася. Однак із пляжу не йде. Просто вона поклала собі пробути біля моря щонайменше до полудня. Тому вона раз у раз поглядає на свій годинничок і вже лічить хвилини, коли можна, врешті-решт зібратися і покинути цю спеку. Марія...

слова не виказують правди а хвилі – біди коли жаба баржі повзе ледь помітна навпроти і крила води огортають ліниві сліди і м’яч кавуна розриває таврійські ворота   і котиться далі по палубі – вибити всіх на лайнері музика в такт передзвону бокалів і сотні вогнів що...

Лала любила білу дівчину щиро, Звали її кохану – Роза. Роза була закохана в Зака, Свого колишнього чоловіка. Чесні і правильні квіти, На підвіконні сяють. Свіжим легким ароматом, Вбивцям дарують прощення. Несправедливо знати – дощ Віщує натхнення. Поети вірять В свободу....

Сучасне літературне самогубство, варіант постпанківського Rimbaud: у прямому телеетері обблювати куточок власного піджака! 1. Взагалі - чи не час літературі надати особливого статусу "ходячого музею"? Бо, по суті, щось подібне вже маємо: фактично кожна, навіть найкраща поетична книга є якщо не...

Ластівки літають, бо літається, І Ганнуся любить, бо пора... Хвилею зеленою здіймається Навесні Батийова гора. Гнуться клени ніжними колінами, Чорну хмару сріблять голуби... Ще от день — і все ми, все докинемо Для блакитнокрилої плавби. Хай собі кружляє, обертається, Хоч круг лампочки,...

Тут розкажу про кінець Ластов´я, що трапився того дня, коли Василиха пустила в криницю відро. Власне, однаково трапився б, якби й не впустилавідро, навіть якби не приїхали в село Попса й Лушпайка, бо підходив уже кінець. А тоді сиділа на приступці коло криниці та м´яла в руках...

Жен-прем’єр та інженю А хмари вели угору І сонце ішло по сходах на захід, присвячений Дню рота у формі тора...   Інженю та жен-прем’єр лельом-полельом гуляли Білі дебелі лебеді перепливали кар’єр тополепух¥палий...   Алюром велюрових коней дому...