Нова збірка відомого українського письменника та журналіста містить дещицю його літературно-критичного та публіцистичного доробку: рецензії, інтерв’ю, есеї, літературні пародії, дружні присвяти.

Автор переконаний, що несподівані зустрічі з такими дивовижними прибульцями, як видатні класики української, японської, перської, грузинської, польської, латиської, болгарської, албанської літератур, а також колоритні сучасні чарівники слів – герої цієї ошатної збірки, неодмінно продовжать життя читачам.

Обсяг книжки вражає – майже 600 сторінок (і близько ста світлин)! Як і всі попередні, вона присвячена дружині автора – письменниці, науковцю й журналістці Тетяні Дзюбі. На думку фахівців, це – єдиний такий випадок в історії світової літератури. Однак Книгою рекордів Гіннесса чернігівець зовсім не переймається. Пояснює: «То – для душі!».

Збірка написана надзвичайно цікаво, адже серед її персонажів – Герої України Георгій Ґонґадзе,  Павло Загребельний, Іван Дзюба, Ліна Костенко, Іван Драч, Борис Олійник, Юрій Мушкетик; Шевченківські лауреати Юрій Шевельов, Анатолій Погрібний, Ігор Римарук, Василь Голобородько, Михайло Слабошпицький, Микола Воробйов, Віра Вовк, Василь Слапчук, Тарас Федюк; всесвітньо відома письменниця Оксана Забужко, видатний меценат Петро Яцик, знаменитий фітотерапевт Євген Товстуха, чудова перекладачка з перської мови й художниця Надія Вишневська…

Особисто мене неабияк вразила поетична присвята колишньому радянському дисиденту Іванові Дзюбі. Цей вірш Сергій Дзюба (до речі, не родич, а однофамілець Івана Михайловича) написав ще в 1985 році, коли навчався на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Але, як на мене, його поезія і нині звучить дуже актуально. Втім, переконайтеся самі.

До української журналістики

Іванові Дзюбі

Вже не друга та ще перша найдревніша,

Не блудниця вже – придворна лиш гетера.

Був простий ланцюг – тепер тобі вільніше:

Еластичнішого маєш полімера.

Твій господар – нині й прісно благодійник.

Правда, був грішок: раніше дер три шкури...

А що горлом знову ласує ошийник –

То з поваги до традиції й культури.

Та й ошийник, позолочений на диво, –

Ніби цяця прекоштовна, справді личить.

З цим дарунком ти, сумирна і вродлива,

Можеш Пану навіть глянути у вічі.

Не біда, що там не ту побачиш глину, –

Не хвилюйся: він, твій янгол, на сторожі;

Смик – як в казці, перед нами – мила псина:

Розуміє все, а от сказать – не може.

1985 р.

У новій книзі Сергія Дзюби оригінально представлені і відомі науковці – Іван Бондаренко, Василь Лизанчук, Петро Кралюк, Євген Баран, Роман Гамада; і популярні письменники – Олесь Ульяненко, Віктор Кордун, Кость Москалець, Юрій Андрухович, Ігор Павлюк, Олександр Кабанов, Роман Скиба, Павло Вольвач, Іван Андрусяк, Сергій Жадан, Лада Лузіна, Юрко Позаяк, Ірена Карпа, Сергій Пантюк, Галина Крук, Петро Сорока, Марина Павленко, Богдан Бойчук, Емма Андієвська, брати Капранови, Маріанна Кіяновська, Мар’яна Савка, Олександр Стусенко, Олег Коцарев, Сергій Руденко, Анна Багряна…  

Так, крім блискучого відгуку на поетичну збірку Ігоря Павлюка «Исповедь последнего волхва», тут вміщено й дотепну пародію на його вірш і не менш талановиту, глибоко філософську дружню присвяту.  

Ігореві Павлюку

         Без причини я сміюсь,

Без причини гірко плачу,

Щось у млі рожевій бачу,

Всіх люблю і всіх боюсь.

Іван Франко 

Отримавши життя чергову дозу,

Усім на показ виставивши сміх,

Нормальний чоловік сховає сльози,

А ти на вірші перетвориш їх.

Попробуєш на зуб химерне слово,

Погладиш вдячно, мов коштовну річ…

Тобі болить нестерпно від любові –  

Як дівчині у першу шлюбну ніч.

Цей дивний стан, коли боїшся тиші,

Коли любов і біль не мають меж…

Від слова помирати найстрашніше,

Тим більше, коли знаєш, що не вмреш.

Сергій Дзюба – вдумливий читач і доброзичливий критик. Імпонують його ерудиція та почуття гумору. Мені ж особливо сподобалися ґрунтовні рецензії на поетичні книги болгарина Димитра Христова, албанця Єтона Келменді, грузина Рауля Чілачави, поляка Войцеха Пестки, українки з Македонії Віри Чорний-Мешкової; інтерв’ю з класиком сучасної латиської літератури Імантом Аузінем (а поряд – вірші знаменитого поета у перекладі Сергія Дзюби); дружні присвяти англійці Вірі Річ, чешці Ріті Кіндлеровій, японцеві Хіроші Катаока, іранцеві Сограбу Рагімі, гречанці Фотіні Папаріга, полячкам Роксані Кжемінській, Анні Тилютці та Маріанні Хлопек-Лабо (група «MARa»), поетесі з Литви (мамі п’яти дітей!) Інзі Крукаускене…

Схвилював і відгук на п’єсу «Танго» видатного польського драматурга з Франції Славоміра Мрожека (з репертуару Чернігівського Молодіжного театру у постановці заслуженого артиста України Олексія Биша): «Пригадаю вислів одного філософа – про те, що революції задумують романтики, здійснюють фанатики, а їх наслідками користуються негідники... Фінал вистави вражає – танго «Кумпарсіта» над тілом убитої людини. Стихає музика, підводяться глядачі, лунають оплески. Але актори не виходять на поклін. Просто неможливо кланятися й вдавати, що все у нас нормально, – після такої трагічної розв’язки… Я переконаний, що кожному хочеться жити у чудовій країні. Ось тільки нерідко добрими намірами моститься дорога до пекла. Це – вистава-застереження. Від ейфорії та фанатизму, невиважених і невмотивованих рішень, які можуть стати фатальними. Відомо, що у війську найбільшими тиранами, які жорстоко знущаються з молодих солдат, стають ті «діди», які самі колись, у перші місяці служби, ганебно принижувались і буквально лизали чоботи своїм мучителям. Власне, я не боюся революцій. Просто не люблю колишніх лакеїв, котрі дорвалися до влади».  

У книзі Сергія Дзюби – немало слушних міркувань про творчість письменників із Придесення: Михася Ткача, Лілії Бондаревич (Черненко), Петра Пиниці, Леоніда Ісаченка, Людмили Пархоменко, Ірини Кулаковської, Юрія Ананка, Олени Грицюк, Володимира Коваля, Віталія Леуса, Юрія Крисанова, Сергія Поляка, Івана Барана; відомих земляків (нині киян): Олександра Ярового, Андрія Кокотюхи, Анни Малігон, Володимира Ільїна, Анатолія Суховерського, Дмитра Мамчура…

На презентації автор майстерно читав свої колоритні пародії та відповідав на запитання, зокрема про міжнародний літературний проект «Вірші Сергія і Тетяни Дзюби 50 мовами світу», який успішно завершується. Адже відомі письменники і науковці з різних країн уже переклали поезії чернігівського подружжя 40 мовами. Є багато закордонних публікацій. У перспективі вийде книжка з усіма перекладами й біографіями та світлинами перекладачів. Готується й перша закордонна поетична збірка Сергія і Тетяни – польською мовою. З часом побачать світ їхні книги англійською, французькою, російською…

І на завершення – цитата з публікації видатного українського поета Василя Слапчука: «Що сказати про Сергія Дзюбу? Він – не заздрісний і добрий, настільки взагалі доброю може бути людина. І це – письменник! Знаю його, здається, років сто, і увесь цей час він буквально дня не може прожити без книжки. Протягом року читає понад 400 романів, поетичних збірок, творів для дітей… Звик трудитися без вихідних та відпусток, а щоб трохи відпочити, із задоволенням ходить пішки – щодня, за будь-якої погоди, «накручує» по десять кілометрів. Також він постійно обливається холодною водою. А навесні, влітку та ранньої осені купається в Десні: цього року відзначив День Незалежності п’ятикілометровим запливом».