Re: цензії

Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічці села Дзвіняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ по зоні діяльності МТС. У 1955—1958 роках служив у армії.

Навчався у Київському університеті. Виключено за політичні погляди. У вересні 1961 року перейшов на заочний відділ і став працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Вищі сценарні курси в Москві. Тоді ж написав перші вірші, деякі з них були критичними до радянської влади.

До того ж часу відносяться перші контакти Івана Драча з українськими дисидентами. Однак після їх розгону та арештів радянським режимом Іван Драч написав відкритий лист, у якому каявся в своїх зв´язках з дисидентами (травень 1966 року), після чого стосунки Івана Драча і офіційної влади суттєво покращились. В 1976 році він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченко за свою збірку віршів. У 1983 році Івану Драчу було присуджено Державну премію СРСР з літератури.

Іван Драч працював у газетах «Літературна Україна» і «Батьківщина», а також на кіностудії ім. О. П. Довженка. Разом з В´ячеславом Чорноволом, Михайлом Горинем очолив у 1989 році Народний рух України (НРУ) — першу офіційну українську антирадянську організацію. Пізніше очолив громадську організацію - Товариство «Україна-Світ».

З березня 1998 по квітень 2002 року — народний депутат України 3-го скликання

Член Спілки письменників України з 1962 року.

За збірку «Корінь і крона» нагороджений Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка.

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

19 серпня 2006 року був удостоєний звання Героя України.

Автор книжок поезії:

«Соняшник» (1962).

«Протуберанці серця» (1965).

«Балади буднів».

«Поезії» (1967).

«До джерел» (1972).

«Корінь і крона» (1974).