Re: цензії

Народився в сім´ї робітників. Служив у війську (1984-1986), закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1982-1989). Відтоді працює у Чернігові: кореспондентом обласної молодіжної газети «Гарт» (1989-1992), головним редактором приватної «Нашої газети» (1992-1993), заступником головного редактора газети «Чернігівські відомості» (1993-1999), власкором газети «Молодь України» (1993-1999), власкором радіо «Свобода» (1997-1999), головою ради громадської організації „Чернігівський медіа-клуб" (1998-1999), завідувачем відділу видання облдержадміністрації «Чернігівський вісник» (1999-2000), редактором чернігівського корпункту інформагенції „Медіа-простір" (2000-2002), керівником прес-служби обласного управління культури (2002-2004), директором видавництва «Чернігівські обереги» (2001-2005), керівником чернігівського корпункту журналу «Україна» (2009), завідувачем редакції радіо телерадіоагенції «Новий Чернігів» (2005-2011). Майор запасу.

Нині С. Дзюба - президент ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» (з 2000-го; ця громадська організація об´єднує 45 головних редакторів, власкорів та журналістів преси, радіо і телебачення, а також науковців і письменників та проводить зустрічі, презентації, конференції, «круглі столи», організовує виставки, займається літературною, науковою, просвітницькою, правозахисною та видавничою діяльністю), голова Чернігівської міської організації Національної спілки журналістів України (з 2007 р.), керівник школи молодого журналіста та обласної літературної студії (з 1993-го), голова Комітету з нагородження Міжнародною літературної премією ім. М. Гоголя «Тріумф» (з 2004 р.), голова журі щорічних обласних конкурсів для дітей та молоді - літературного і журналістського (з 1999-го).

Теми його журналістських публікацій: дивовижні люди, неймовірні історії, які відбуваються насправді; це також розповіді про українських миротворців та людей, які воювали за радянських часів у Афганістані, Єгипті, В´єтнамі й інших країнах, а ще - пригоди, мандри, екстрим, містика, детективні історії, культура, мистецтво, література, спорт... Матеріали про видатних українців тривалий час друкувалися в газетах «Молодь України» (Київ) та «Місто» (Чернігів). В ефірі звучить 36 радіоп´єс С. Дзюби, де він - водночас драматург, режисер-постановник і один з акторів.

Сергій Дзюба - автор 31 книги та 9 радіокниг, зокрема збірок поезій «Колись я напишу останнього вірша» (К., 1995), «Сонце пахне снігом і яблуками» (К., 1997), «У липні наших літ» (Ніжин, 2006), пародій «Любов з тролейбусом» (Ніжин, 2003), «Зима така маленька, мов японка» (Ніжин, 2004), «Кожній жінці хочеться... на Марс» (Ніжин, 2005), казкових повістей «Кракатунчик - кленовий бог» (Чернігів, 1999), «Гопки для Кракатунчика» (Чернігів, 2003), «Душа на обличчі. Нові пригоди Кракатунчика та його друзів» (Луцьк, 2007), публіцистики з радіоверсіями «Тато у декретній відпустці» (Ніжин, 2007), «Як я був агентом ЦРУ» (Ніжин, 2008), «Ловець снів» (Чернігів, 2009), «Замінований рай» (Чернігів, 2009), «Заєць, мавка і кулемет» (Чернігів, 2010), «Королі і „капуста". Неймовірні пригоди українця Павлюка» (Чернігів, 2011), «Життя між кулями» (Чернігів, 2011), прози та публіцистики «Троянці» (2012). У співавторстві з Іриною Кулаковською написав роман із радіоверсією для дітей «Потягуськи» (Луцьк, 2008), є також співавтором довідника «Чернігівщина» (Чернігів, 2003, перевидання 2004). Всі книги Сергія Дзюби присвячені його дружині Тетяні Анатоліївні Дзюбі (Мурзенко) - письменниці, журналісту, докторанту Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка, кандидату філологічних наук (закінчила аспірантуру Інституту літератури Національної академії наук України та факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка). На думку фахівців, це - єдиний такий випадок в історії світової літератури.

Разом із заслуженим артистом України, композитором Миколою Збарацьким С. Дзюба написав цикл пісень «Здастуйте, рідні!». Також він - автор музики пісень на вірші Олександра Блока, Бориса Пастернака, Тетяни Дзюби, Романа Скиби, Олександра Кабанова, Юрія Бедрика та інших українських і зарубіжних поетів.

Упорядник антологій сучасної української поезії «Пастухи квітів» (Чернігів, 1999), «Станція Чернігів» (Львів, 2002), «Під небом Полісся» (Чернігів, 2003) та сучасної української прози «Чернігівський шлях» (Чернігів, 2004), упорядник та видавець збірників поезії, прози і літературної критики молодих письменників «Кава для янголів» (Чернігів, 2002) та «Кава для янголів. Випуск другий» (Чернігів, 2004), співавтор збірника серії «СКІФ» (спецслужби, кримінал, історія, фантастика) «Готель на розі паралелей» (Чернігів, 2001: Вип. 1), упорядник і видавець збірників серії «СКІФ» «Настя Каменська з вулиці Вишневої» (Чернігів, 2001: Вип. 2) та «Друже мій, кате» (Чернігів, 2003: Вип. 3).

Поезії С. Дзюби перекладені англійською (Богдан Бойчук), німецькою та португальською (Віра Вовк), французькою (Всеволод Ткаченко), іспанською (Сергій Борщевський), японською (Хіроші Катаока, Наталія Бортнік), китайською (Ярослав Щербаков), словацькою (Іван Яцканин), польською (Роксана Ожаровська), івритом (Шауль Рєзнік, Адіф Екроні), білоруською (Лілія Бондаревич), російською, корейською, естонською мовами й опубліковані в часописах США, Канади, Німеччини, Росії, Білорусі, Ізраїлю, Словаччини, Австралії, а також вийшли в антологіях сучасної української поезії «Videira / Лоза» (Rio de Janeiro / Бразилія, Ріо-де-Жанейро, 2009, українською і португальською мовами) та «Тумани» (Ізраїль, іврит, 2005), міжнародному українсько-естонському поетичному проекті «Червона книга України» (К., Таллінн, 2009, перевидання 2010, українською, англійською та естонською мовами). Російською перекладено і його казкову трилогію про Кракатунчика й роман «Потягуськи».

Представлений Сергій Дзюба і в хрестоматії „Українська література для дітей" (К. : Академія, 2011; упорядник - Оксана Гарачковська). Цю ошатну книгу (обсягом 800 сторінок), до якої увійшли твори класиків нашої літератури (Тараса Шевченка, Івана Франка, Пантелеймона Куліша, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського...) та сучасних письменників (Ліни Костенко, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Івана Драча, Миколи Вінграновського, Василя Симоненка, Григора Тютюнника...), Міністерство освіти рекомендувало для вивчення у навчальних закладах України: школах, коледжах, університетах.

Перекладає з білоруської на українську. У його перекладі, впорядкуванні і виданні вийшли книги білоруської письменниці Лілії Бондаревич (Черненко) «Жінка, яка дещо знає» (Чернігів, 2000), «Відьма з майбутнього» (Чернігів, 2002), «На берегах любові» (Чернігів, 2004) та «Ми всі - подорожні» (Чернігів, 2009).

С. Дзюба - член Національної спілки письменників України (1996), почесний професор Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна» (2010). Лауреат міжнародних, всеукраїнських та обласних премій і конкурсів: імені М. Коцюбинського (1998), М. Гоголя («Тріумф») (1999), В. Стуса (1999), Д. Нитченка (Україна - Австралія) (2000), І. Кошелівця (Мюнхен, Німеччина) (2004), ім. Г. Сковороди («Сад божественних пісень») (2005, 2011), ім. В. Чорновола (премія Державного комітету телебачення та радіомовлення України за кращу публіцистичну роботу року) (2010), ім. М. Лукаша (всеукраїнський конкурс гумору та сатири «Шпигачки») (2010), ім. П. Куліша (2011), «Відродимо забутий жанр» (всеукраїнський конкурс сучасної радіоп´єси) (2010), «Золотий тризуб» (всеукраїнський конкурс патріотичної поезії) (2011), «Смолоскип» (1994), «Гранослов» (1995), «Рукомесло» (перші місця в поезії та прозі) (2003) та ін. Неодноразово визнавався «Видавцем року» (п´ять разів, 2001-2005), «Журналістом року» (тричі - в номінаціях «газета» та «радіо» (1999, 2006, 2010), «Волонтером року» (2000), переможцем Чернігівського обласного конкурсу „Краща книга року" (26 разів - перші місця, 1999-2010).

Нагороджений відзнакою міністра оборони України - медаллю «За сприяння Збройним Силам України» (2009), почесними грамотами Кабінету міністрів України (2004) та Спілки письменників Білорусі (2010).

Література: Харчук Р. Задля спасіння себе самого // Дзюба С. Колись я напишу останнього вірша. - К.: Смолоскип, 1995. - С.117-120; Слапчук В. Кохання довше за життя // Слапчук В. Політ механічної зозулі над власним гніздом. - Луцьк, 2001. - С.31-33; Коваль В. Пародія як епіцентр літпроцесу // Дзюба С. Любов з тролейбусом. - Ніжин: Аспект-Поліграф, 2003. - С.73-77; Вербич В. Сльоза Фаетона, настояна на мелодіях зірок // Літературна Україна. - 2003. - №40. - С.7; Гранич Н. Гопки для Кракатунчика // Гранич Н. Безсмертні лики слів. - Луцьк, 2003. - С.50-51; Слапчук В. Панцерник сучасного літпроцесу // Сучасність. - 2003. - №11 - С.151-155; Слапчук В. Небезпечна професія // Дзюба С. Зима така маленька, мов японка. - Ніжин: Аспект-Поліграф, 2004. - С.75-77; Сергій Вікторович Дзюба: Рекомендований бібліографічний покажчик / Чернігівський музей М. Коцюбинського, передмова В. Коваля. - Чернігів: Чернігівські обереги, 2005. - 56 с.; Коваль В. Сергій Дзюба: «Живу за принципом: хай буде добре мені і... всім іншим» // Дзюба С. Кожній жінці хочеться... на Марс. - Ніжин: Аспект-Поліграф, 2005. - С.149-159; Слапчук В. Дзюба Сергій Вікторович // Енциклопедія сучасної України. - К.: Національна академія наук України, 2007. - Т.7. - С.556; Коваль В. Наша відповідь Гаррі Поттеру // Дзюба С. Душа на обличчі. - Луцьк: Твердиня, 2007. - С.390-393; Баран Є. Сергій Дзюба: «Літпроцес у мене, в основному, асоціюється зі словом „сучий"...» // Дзюба С. Як я був агентом ЦРУ. - Чернігів: Чернігівські обереги, 2008. - С.228-236; Буряченко В. Історія, якою ми маємо право пишатися // Дзюба С. Замінований рай. - Чернігів: Чернігівські обереги, 2009. - С.4-6; Бондаревич (Черненко) Л. Гопки для дітей та дорослих // Бондаревич (Черненко) Л. Ми всі - подорожні. - Чернігів: Чернігівські обереги, 2009. - С.21-24; Леус В. Іронія долі по-чернігівськи, або Дивовижний екстрим від Сергія Дзюби // Дзюба С. Королі і «капуста». Неймовірні пригоди українця Павлюка. - Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. - С.413-417; Стусенко О. Порушник спокою про Ловця снів // Дзюба С. Королі і «капуста». Неймовірні пригоди українця Павлюка. - Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. - С.417-420 та ін.