
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Конні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Події
Майстер-клас Андрія Куркова: Олена Тараненко. «Він»
Черговий віртуальний майстер-клас Андрія Куркова присвячений тексту Олени Тараненко. Зауваження письменника позначені курсивом.
Він
Ніч. Тихий шепіт за вікном. Це мабуть хуртовина. Ах, ці морозні зимові ночі! Холодно, аж мурашки по тілу, але все таки приємно. Приємно, коли вийдеш на подвір’я, поглянеш вгору і подумки злітаєш до небес, а потім…, а потім стиха розвіюєшся по землі, падаючи, немов ті сніжинки. Все покрито снігом. Блищить. Тихо. Лише яскраве мерехтіння снігу на асфальті.
Зима… Не найкраща пора року (хоча як для кого), але все ж таки є в ній щось таємне, загадкове. Жадно хапаєш сніжинки. Розтали. Вода. Ніщо не вічно. (сніжинки найменше пов’язані з вічністю. Перед реченням «Ніщо не вічно.» варто було б знайти інше, більше «тривале» порівняння. – АК)
Любов до зими призводить до мрій. Взимку краще за все мріяти. Спокійно. Лише надворі гуде вітер. Завиває. Скоро стихне. Настане мертва тиша.
Зорі, зорі… Пильно вдивляєшся в небо. Чекаєш. Ось і одна впала. Попрощалась. Жаль. Проґавила. Нарешті. Вона, саме вона! Встигла! Все це так банально, але хочеться вірити. Можливо, колись, та й збудеться…воно…бажання.
Існуєш на цьому світі, навіть не підозрюючи, що там, десь там, на автобусній зупинці на тебе чекатиме…Доля. А може це назавжди? Хто знає, але, як то кажуть: «Надія помирає останньою». Кохання змушує ритм серця пришвидшуватись. Щось защеміло. Невже це? («Це» - тут занадто багато значуще. Варто було б якось його «знизити», знайти інше слово.) Не віриться. Здається, шукаєш цю мить все своє життя. І ось, раптом, коли навіть не чекаєш, трапляється. Приємна несподіванка. Подарунок долі. Може і сама доля. Хочеться, щоб це тривало вічність. (Є ризик довести цей ряд до банальності. Може, прибрати останнє перед приміткою речення? Нічого не втратиться.) Щоб було невичерпним, щирим, невимушеним. Виявляється, мрії здійснюються. Проблема виникає лише тоді, коли вважаєш, що це мрії. Насправді, - це реальність.
Прокидаєшся вранці. Подих. Ніжний і такий рідний. Це він – єдиний! Не уявляю свого життя без Нього. В одну мить розумієш, що без Нього все було навпаки. («навпаки» тут підкреслює, що було погано. Чи саме це має на увазі автор? В тексті перед «подарунком долі» дуже романтично пишеться про мрії. Про самотність – ані слова.) Не так. Самотньо. Без смислу. Не життя, а існування. Щоразове прокидання зранку, в ліжку, без Нього. Милого. Єдиного.
Тепер все по-іншому. Життя триває. Так, Життя! Я не існую, я Живу. Насолоджуюсь життям пліч-о-пліч з Ним…Єдиним…
Коментар Андрія Куркова:
Цей коротенький роздум показує, що автор володіє вільним літературним диханням, може створювати атмосферу. У цьому тексті мінімалістичному використанню лексики відповідає мінімалістичний синтаксичний інструментарій. Тобто відчувається гармонія між обраним ритмом наративу, який створюється завдяки коротким, рваним реченням, і застосуванням щоденних слів та виразів. (наприклад: «Приємна несподіванка. Подарунок доля.» тощо.
Важно сказати, чи зможе автор так само легко «видихнути» сюжетний текст, але загалом враження позитивне.
Додаткові матеріали
- Майстер-клас Андрія Куркова: Варя Звягіна, «Белая клякса»
- Майстер-клас Андрія Куркова: Олена Павленко, «Чужий»
- Майстер-клас Андрія Куркова: Михайло Блатник, «У пруда»
- Майстер-клас Андрія Куркова: Олег Шинкаренко, «Зірка»
- Майстер-клас Андрія Куркова: Олександр Кобизський, «Строк давності»
- Майстер-клас Андрія Куркова: Владислав Івченко, «Мій дід»
- Майстер-клас Андрія Куркова: Любомир Коломієць, «Приречені на вічність»
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем