
Re: цензії
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
Видавничі новинки
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
Події
Іван Андрусяк: «Цього року з поезією було дуже сумно…»
«Буквоїд» звернувся до українських письменників та видавців із проханням підсумувати рік, що минає. Сьогодні слово поету Іванові Андрусяку.
– Яким був рік, що минає, для книжкового ринку?
– Книжковий ринок – поняття доволі умовне й химерне в наших реаліях, тому я волів би на такі обшири не замахуватись, а обмежитися винятково суб’єктивними міркуваннями. Виходячи зі своїх особистих смаків, я зазвичай оцінюю читацький рік за тим, як багато і наскільки смаковито видавали поезію. А цього року з поезією було дуже сумно… Можу назвати лише кілька книжок, які читалися мені з цікавістю і від яких я отримав насолоду: «Тінь риби» Мар’яни Савки («Видавництво Старого Лева»), «Вірші на розі» Павла Вольвача («Ярославів вал»), «Дерево навколо птаха» Тараса Девдюка («Каменяр»), антологія поезії українського зарубіжжя «Аз, два, три… дванадцять – лист у пляшці» («Піраміда»)… Направду, в інтернеті було набагато більше цікавої поезії, ніж «на паперових носіях»!
А по-справжньому «врятувала» мені рік нова серія «Сучасна дитяча поезія» видавництва «Грані-Т», до якої я як літературний редактор теж був причетний – збірки «Неслухняники» Сергія Пантюка, «Тьотя Бегемотя» Юрія Бедрика, «Віршів повна рукавичка» Василя Голобородька, «Усе підростає» Лесі Мовчун і «Зелена квітка тиші «Михайла Григоріва. Дуже сподіваюся, що не зіпсувало доброго настрою цієї серії і моє «М’яке і пухнасте»…
Також не можу не згадати ще дві дуже цікаві й важливі книжки – збірник дванадцяти українських поетів родом із Карпат «Дваnа́st’» у перекладі словацькою Валерії Юричкової (Ліра») і Малу антологію молодої української лірики «Лоза / Videira» в перекладі португальською Віри Вовк (Ріо-де-Жанейро, Бразилія). Звертаю на них увагу не через те, що там є і мої вірші, а як приклад якісного сучасного представлення української поезії іноземному читачеві.
– Який проект був найбільш вдалим (невдалим)?
– Я не мислю категоріями проектів. Книжки – інша річ… Цього року вийшла низка книжок, які я не лише прочитав із задоволенням, а й залишив їх на своїй «актуальній» полиці на майбутнє перечитування, – відзначаючи, що українська проза помалу «стає на ноги», і з нею тепер уже можна спокійно, розважливо й мисливо спілкуватися. Це романи «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко («Факт), «Дрозофіла над томом Канта» Анатолія Дністрового («Піраміда»), «Століття Якова» Володимира Лиса (КСД), «Троянда ритуального болю» («Академія») і «Руйнування ляльки» («Ярославів вал») Степана Процюка, «Джури-характерники» Володимира Рудківского (А-ба-ба-га-ла-ма-га»), збірка «Казки П’ятинки» Дзвінки Матіяш («Грані-Т»), книжка віршів і оповідань Василя Карп’юка «Мотлох» («Смолоскип»), повісті й новели «Ельза» Олега Солов’я («Треант»), збірка есеїв Сергія Грабара «Метафорфози» («Грані-Т»)…
Не можу також не відзначити два перекладних видання, до яких я був причетний як редактор, знаю їх, так би мовити, «зсередини», а тому абсолютно певен у тому, що це справжні «бомби» – роман Райнера Марії Рільке «Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе» в перекладі Юрка Прохаська і есеїстика Маріуша Щиґла «Ґоттленд» у перекладі Богдани Матіяш (обидві книжки – «Грані-Т»).
Звісно, встиг прочитати не все, що хотілося, – скажімо, перша «доросла» книжка моєї улюбленої дитячої письменниці Лесі Ворониної, нова повість Олени Захарченко і новий роман Мирослава Дочинця все ще чекають, коли я буду трохи вільніший (певно, вже ближче до нового року)… А ось декотрі з «голосних» книжок мені відверто «не пішли» – скажімо, новий роман Сергія Жадана «Ворошиловград» я ледве «вгриз» до половини й покинув, бо для мене це виявилося чомусь страшенно нудним (прошу не робити далекосяжних висновків – це не більше ніж суб’єктивне враження, яке жодним чином не перекреслює мого загалом дуже приязного ставлення до Сергія і його творчості)…
– Ваш особистий вибір: книга року-2010.
Повна академічна збірка творів Григорія Сковороди, підготовлена професором Леонідом Володимировичем Ушкаловим («Майдан»). Мені здається, що цей вибір настільки очевидний і безсумнівний, що жодних коментарів не потребує.
Додаткові матеріали
- Поезія Івана Андрусяка на «Буквоїді»
- Латання німбів Іваном Андрусяком
- Літературний Інтернет: Сайт Івана Андрусяка
- Літературне ЖЖиття. Частина перша
- Іван Андрусяк: «Моя мрія: написати щось таке, що читалося б через сто-двісті років»
- Іван Андрусяк. «М’яке і пухнасте»
- Іван Андрусяк. «Кабан дикий – хвіст великий…»
- Іван Андрусяк. «Хто боїться зайчиків»
- Андрусяк Іван про Дмитра Туптала (святого Димитрія Ростовського), Григорія Квітку-Основ’яненка, Тараса Шевченка, Ніла Хасевича, Олексу Довбуша
- Андрусяк і його Чакалка
- М’який і пухнастий Андрусяк
- Іван Андрусяк: «Раджу «Декамерона» чи «Дон Кіхота» в перекладі Миколи Лукаша»
- Іван Андрусяк. «Хто боїться зайчиків»
- Іван Андрусяк: Колись в нас було негласне табу на вживання слова "Україна"
Коментарі
Останні події
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»