Головна\Події\Інтерв'ю

Події

16.12.2010|07:34|Буквоїд

Іван Андрусяк: «Цього року з поезією було дуже сумно…»

«Буквоїд» звернувся до українських письменників та видавців із проханням підсумувати рік, що минає. Сьогодні слово поету Іванові Андрусяку.

– Яким був рік, що минає, для книжкового ринку?

– Книжковий ринок – поняття доволі умовне й химерне в наших реаліях, тому я волів би на такі обшири не замахуватись, а обмежитися винятково суб’єктивними міркуваннями. Виходячи зі своїх особистих смаків, я зазвичай оцінюю читацький рік за тим, як багато і наскільки смаковито видавали поезію. А цього року з поезією було дуже сумно… Можу назвати лише кілька книжок, які читалися мені з цікавістю і від яких я отримав насолоду: «Тінь риби» Мар’яни СавкиВидавництво Старого Лева»), «Вірші на розі» Павла Вольвача («Ярославів вал»), «Дерево навколо птаха» Тараса Девдюка («Каменяр»), антологія поезії українського зарубіжжя «Аз, два, три… дванадцять – лист у пляшці» («Піраміда»)… Направду, в інтернеті було набагато більше цікавої поезії, ніж «на паперових носіях»!

А по-справжньому «врятувала» мені рік нова серія «Сучасна дитяча поезія» видавництва «Грані-Т», до якої я як літературний редактор теж був причетний – збірки «Неслухняники» Сергія Пантюка, «Тьотя Бегемотя» Юрія Бедрика, «Віршів повна рукавичка» Василя Голобородька, «Усе підростає» Лесі Мовчун і «Зелена квітка тиші «Михайла Григоріва. Дуже сподіваюся, що не зіпсувало доброго настрою цієї серії і моє «М’яке і пухнасте»…

Також не можу не згадати ще дві дуже цікаві й важливі книжки – збірник дванадцяти українських поетів родом із Карпат «Дваnа́st’» у перекладі словацькою Валерії Юричкової (Ліра») і Малу антологію молодої української лірики «Лоза / Videira» в перекладі португальською Віри Вовк (Ріо-де-Жанейро, Бразилія). Звертаю на них увагу не через те, що там є і мої вірші, а як приклад якісного сучасного представлення української поезії іноземному читачеві.

– Який проект був найбільш вдалим (невдалим)?

– Я не мислю категоріями проектів. Книжки – інша річ… Цього року вийшла низка книжок, які я не лише прочитав із задоволенням, а й залишив їх на своїй «актуальній» полиці на майбутнє перечитування, – відзначаючи, що українська проза помалу «стає на ноги», і з нею тепер уже можна спокійно, розважливо й мисливо спілкуватися. Це романи «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко («Факт), «Дрозофіла над томом Канта» Анатолія Дністрового («Піраміда»), «Століття Якова» Володимира Лиса (КСД), «Троянда ритуального болю» («Академія») і «Руйнування ляльки» («Ярославів вал») Степана Процюка, «Джури-характерники» Володимира Рудківского (А-ба-ба-га-ла-ма-га»), збірка «Казки П’ятинки» Дзвінки Матіяш («Грані-Т»), книжка віршів і оповідань Василя Карп’юка «Мотлох» («Смолоскип»), повісті й новели «Ельза» Олега Солов’я («Треант»), збірка есеїв Сергія Грабара «Метафорфози» («Грані-Т»)…

Не можу також не відзначити два перекладних видання, до яких я був причетний як редактор, знаю їх, так би мовити, «зсередини», а тому абсолютно певен у тому, що це справжні «бомби» – роман Райнера Марії Рільке «Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе» в перекладі Юрка Прохаська і есеїстика Маріуша Щиґла «Ґоттленд» у перекладі Богдани Матіяш (обидві книжки – «Грані-Т»).

Звісно, встиг прочитати не все, що хотілося, – скажімо, перша «доросла» книжка моєї улюбленої дитячої письменниці Лесі Ворониної, нова повість Олени Захарченко і новий роман Мирослава Дочинця все ще чекають, коли я буду трохи вільніший (певно, вже ближче до нового року)… А ось декотрі з «голосних» книжок мені відверто «не пішли» – скажімо, новий роман Сергія Жадана «Ворошиловград» я ледве «вгриз» до половини й покинув, бо для мене це виявилося чомусь страшенно нудним (прошу не робити далекосяжних висновків – це не більше ніж суб’єктивне враження, яке жодним чином не перекреслює мого загалом дуже приязного ставлення до Сергія і його творчості)…

– Ваш особистий вибір: книга року-2010.

Повна академічна збірка творів Григорія Сковороди, підготовлена професором Леонідом Володимировичем Ушкаловим («Майдан»). Мені здається, що цей вибір настільки очевидний і безсумнівний, що жодних коментарів не потребує.

 



Додаткові матеріали

04.03.2010|15:49|Події
Поезія Івана Андрусяка на «Буквоїді»
11.11.2008|20:18|Події
Латання німбів Іваном Андрусяком
21.05.2010|07:21|Події
Літературний Інтернет: Сайт Івана Андрусяка
17.07.2009|08:08|Події
Літературне ЖЖиття. Частина перша
02.02.2009|21:55|Події
Іван Андрусяк: «Моя мрія: написати щось таке, що читалося б через сто-двісті років»
21.02.2010|22:11|Новинки
Іван Андрусяк. «М’яке і пухнасте»
10.12.2010|22:37|Новинки
Іван Андрусяк. «Кабан дикий – хвіст великий…»
10.02.2010|14:25|Новинки
Іван Андрусяк. «Хто боїться зайчиків»
19.01.2009|15:25|Новинки
Андрусяк Іван про Дмитра Туптала (святого Димитрія Ростовського), Григорія Квітку-Основ’яненка, Тараса Шевченка, Ніла Хасевича, Олексу Довбуша
28.11.2008|07:15|Re:цензії
Андрусяк і його Чакалка
27.04.2010|14:12|Re:цензії
М’який і пухнастий Андрусяк
09.07.2009|07:29|Re:цензії
Іван Андрусяк: «Раджу «Декамерона» чи «Дон Кіхота» в перекладі Миколи Лукаша»
Іван Андрусяк. «Хто боїться зайчиків»
Іван Андрусяк: Колись в нас було негласне табу на вживання слова "Україна"
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери