Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Театр абсурду від Люко Дашвар
Люко Дашвар. "Молоко з кров’ю" – Харків: видавництво «Клуб сімейного дозвілля», 2010
Днями в пресі з’явилися повідомлення, що знана українська письменниця Люко Дашвар підготувала до друку свій четвертий роман, який має вийти у видавництві «Клуб сімейного дозвілля». Виступаючи у книгарні «Є», авторка заявила: «Як і всі мої книги, вона про любов, про життя. Можу сказати, що це історія одного нещастя, яке ніколи не могло б стати щастям».
Читачеві, який знайомий із попередніми її романами, ці слова скажуть набагато більше, ніж вони означають. Річ у тому, що всі твори Люко Дашвар трагічні й усі про любов, переважно нещасливу. От тільки постає запитання: яка ж причина того, що її героям ніяк не вдається поєднати свої тіла в спопеляючому оргазмі, а душі – в натхненному коханні?
А причина дуже проста – неприродна і геть нелогічна поведінка тих героїв. Уже в першому романі, котрий зветься «Село не люди», Люко Дашвар зав’язує сюжет на ситуації, котра виходить за межі будь-якого глузду. Посудіть самі: двоє парубків вирішили розкрутити своїх однокласниць на секс. І що ж вони для цього зробили? Може, купували дівкам цукерки, обіцяли золоті гори чи бодай урочисто клялися, що візьмуть після того заміж? Ні, вони вдалися до іншого способу: призначили їм побачення опівночі в занедбаній сільcькій хаті, а самі впорснули розігрітого парафіну в свої… як би це висловитися культурніше… одне слово, в чоловічі органи. От заходять дівки до тієї хати, а хлопці простирало відкинули – і постало перед їхніми однолітками щось таке, як дві грубелезні ковбаси-кров’янки…
Тьху та й годі! Уже з цієї сцени мимоволі зароджується підозра про те, що джерелом усіх нещасть у книгах Люко Дашвар є сама Люко Дашвар. Схоже на те, що авторка нехтує елементарною логікою людських учинків, а змалювання неприродних стосунків завдає їй неабиякої втіхи. Не відступилася вона від цього уподобання і в другій своїй книжці – «Молоко з кров’ю». У ній теж пишеться «за любов»: хлопець кохає дівчину – вона виходить заміж за іншого, – але його зобов’язує любити її, – тому він не кохає свою дружину (ото вже бідолашна жінка!) – врешті все закінчується смертю… «Та це якийсь театр абсурду імені Ежена Йонеска»! – вигукнув один мій друг-міліціонер, якому я дав прочитати цю книжку. Немотивованість учинків так і пре з цього тексту. А в сердешного читача очі лізуть рогом від подиву: чому герої поводяться в такий спосіб, що ламають одне одному життя, чому таким безнадійною і спотвореною постає людська доля в цьому світі? Урешті, загальний пейзаж цього роману теж сірий та убогий: село лежить у степу, степ безбарвний і плаский, ні трава там не росте, ні квіти, якщо судити з тексту… Схоже, це свідчить про те, що Люко Дашвар просто не вміє змальовувати пейзаж, що вона байдужа до кольорів і не звикла бачити світ в об’ємному форматі, – але заразом таке бачення цілком укладається в її світоглядну концепцію, котра знаходить чіткий вираз у всіх її романах. А концепція ось яка: нічого доброго в цьому світі немає, життя – це непосильний тягар, люди примітивні, підступні й заздрісні, тож і платити їм треба тим самим… Світогляд цей притаманний усій жіночій прозі в Україні, але, як на нашу думку, випливає з обмеженості й невміння бачити далі свого носа. Більше того, така концепція цілком укладається в рамки пострадянського бачення світу, згідно з яким Бога не існує, зате існує Сатана… Тим-то й стосунки поміж героями Люко Дашвар здійснюються переважно у вигляді силового (фізичного й психологічного) протистояння, а жертвами такого стилю поведінки стають, як правило, найближчі люди.
Водночас помічаєш, що написаний цей роман газетярем, себто людиною, котра ганяється за «смаженими» фактами. Аж пальці знати: авторка будує свої сюжети на готовому матеріалі, який бере просто «із життя». Суконна газетна мова, поверхове ставлення до «матеріалу», дешева сенсаційність – усе це набиває оскому вже перших сторінках роману. Невід’ємними атрибутами цього стилю видаютьс редакторські огріхи – у тексті деколи подибуються такі слівця, як «пришепкуватість», «полінитися», «хряк», а одного з героїв зовуть Льошка (хоча зазвичай словом «льошка» в Україні називають свиноматку). Та й із совєцькими реаліями вЛюко Дашвар не дуже клеїться… Дія відбувається за радянської доби, тож героя на ймення Стьопка (!) за звинуваченнями в антирадянщині запроторюють до місцевої психлікарні й «лікують» там понад десять років. Може, воно й несуттєво, та все ж таки авторці варто було б знати, що дисидентів відправляли на лікування за вироком суду й тримали в спеціальних психв’язницях (Дніпропетровська, Казанська), а не в місцевих диспансерах…
Попри все не можна не визнати, що твори Люко Дашвар популярні й видаються чималими накладами. І причина не в тому, що, як вважає дехто, книги ці дуже недорогі, а в специфічній психології читача, якому до вподоби саме отаке чтиво, просте й без претензій. Пам’ятається, наприкінці 80-х років, коли стало зрозуміло, що СРСР – одна з найбідніших країн світу, якийсь журналіст написав, що, мовляв, хоч економіка й кульгає, зате у нас із духовністю все гаразд – наприклад, наші люди страшенно полюбляють читати книжки…
Минуло два десятиліття, й ми бачимо, що міф цей розвіявся. Тобто люди, звичайно, читають, але переважно газети, причому обирають такі, де чимбільше «смаженини»: щоб писалося про статеве життя кінозірок або про те, як один популярний співак напився й зацідив кому-небудь у в пику… За таким самим, «смаженим» принципом обирають і книги. Тож не дивно, що твори Люко Дашвар набули такої популярності, що романи її відзначені преміями конкурсів «Коронація слова» та «Книжка року» Бі-Бі-Сі, – з абсурду людського існування авторка зуміла витворити продукт, який користується стійким попитом на читацькому ринку в Україні.
Додаткові матеріали
- V Весняний ярмарок «МЕДВІН». День другий. ПРОГРАМА
- Книгою року Бі-Бі-Сі 2009 стала книга «Таке» Іздрика
- Ювілейна «Коронація слова» коронує найкращих літераторів України
- Повні результати XІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року ’2009»
- Оголошено імена переможців книжкового рейтингу «ЛітАкцент року 2009»
- «ЛітАкцент» оприлюднить свій рейтинг
- Яна Дубинянська: Переможців не судять
- Люко Дашвар: Псевдо утворене з імен найдорожчих мені людей
- Люко Дашвар стала наступницею Ірени Карпи
- Театр абсурду від Люко Дашвар
- Намисто смертей
- Чорніше чорного
- Покажіть мені наших критиків!
- ЗаБРУНення
- Мода – не двигун літератури
- Світлана Пиркало: «Перш за все рекомендую роман Люко Дашвара «Молоко з кров’ю»
- Далі від «Рай.Центру»
- Люко Дашвар. «РАЙ.центр»
- «Суботник» Люко Дашвар у «Читайці». ФОТО
- Любко Дереш на «Суботнику». ФОТО
- 19 грудня відбудеться фінал Книги року Бі-Бі-Сі
- Читачі журналу «Кореспондент» визначили ТОП-10 кращих українських книг 2009-го року
Коментарі
Останні події
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»