
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Диявольський бестселер
Олександр Завара. Песиголовець. – К.: Видавництво Жупанського, 2017 – 246 с.
Жанр: страшна казка про українського письменника
Якщо закривати очі на зміст двох третин роману «Песиголовець», решта за формою та змістом відповідає типовому роману жахів. Чоловік, який переживає кризу подружніх стосунків, їде з Києва на Франківщину, аби дослідити давню ікону. На ній зображений песиголовець, про походження якого оповідається окремо й досить майстерно. Між іншим, паралельні історії появи прадавнього Зла не рідкісні в горорах, що свідчить про певну обізнаність Олександра Завари в обраному жанрі. Легко прогнозується наслідок: цікавість людини мимоволі розбудила тихе лихо. Й дуже цікавим виглядає авторське рішення: нечистий дух подається, як заразна хвороба. Причому штам песиголовця героя чомусь не вразив, перейшовши на його молодшу доньку Іванну.
Далі починається українська версія «Екзорциста» Вільяма Пітера Блетті. Тільки функції отця Карраса виконує не священик, а професор-гуманітарій, завкафедри Львівського університету Станіслав Бакарчук. Вплив західної класики про вигнання диявола у Завари дуже помітний, що не є злочином. Адже з будь-якої класики треба брати мотиви й наділяти їх питомо українським контекстом.
У випадку «Песиголовця» пропонується такий собі синтез згаданого «Екзорциста» й «Омена» Девіда Зельтцера – новелізованого сценарію однойменного фільму. Маємо дівчинку, в яку вселився біс у вигляді песиголовця, яку треба вбити сімома стилетами. До честі автора, вдалося передати муки героя, який до останнього чіпляється за можливість зберегти доньці життя. І ще один оригінальний хід: двобій зі Злом відбувається в помешканні героя, де в сусідній кімнаті сплять, пригнічені снодійним, дружина й старша донька.
Та позитивні враження від роману псує розуміння, для чого твір насправді написаний. Горор починається зі сторінки номер 99, і дія типового роману жахів постійно гальмується ще типовішими для української літератури сповідями письменника. Ні для кого не секрет, що український письменник частенько робить героєм своїх творів українського письменника. Тобто, себе самого. Причому не такого, яким типовий український автор книжок є насправді. А такого, яким хочеться бути: автором бестселерів, лідером думок, мільйонером, впливовим діячем культури. Автора так і представляють: «Твори обговорювані, а головне – непересічні». Ким обговорювані й де видно ці активні обговорення, історія сучасної української літератури замовчує.
Письменник Юрко Побиван, який буде протистояти песиголовцю, далі цитати, «приречений бути популярним». Ось ще трохи: «Дебют наробив у читацьких колах такого галасу, що критики почали пророкувати Побивану шалене майбутнє», «Регалій дедалі більшало», «У тобі відчувається стрижень, саме ти станеш нашим криголамом», «Дебютний роман мав шалений успіх». А Христина, його вдова, після смерті Побивана збиралася жити з того, що отримає всі права на книжки й незакінчені твори. Завдяки чому забезпечить донькам більш-менш пристойне дитинство.
Ані Станіслав Лем, ані Рей Бредбері, ані АйзекАзімов разом із Гаррі Гаррісоном – словом, ніхто з відомих фантастів, включно з Мариною та Сергієм Дяченками, не зміг би вигадати нічого подібного про реалії письменника в Україні. Припустімо, це авторська гра. Прийом, який Олександр Завара використовує в художньому творі. Але ж закони літератури вимагають, аби сюжет був схожим на правду. Мова не про містичну складову. Того вимагає жанр, і страшним казкам віриш. Проте ні в кого з читачів не виникне сумніву в достовірності, наприклад, такого сюжету: відомий вчений-археолог чи історик під час дослідів відкопав череп, чим пробудив прадавнє Зло. Вчений в Україні може мати світове ім`я. Письменник же – лише маргінал. Хай навіть його видають за кордоном, проте й така приємність не дозволяє йому стати Генком Муді з серіалу «Блудлива Каліфорнія»: автором одного бестселера, котрий живе у власному будинку й все життя отримує гонорари, поводячись, мов рок-зірка. Описаний Заварою алкоголізм Побивана реальний.Та український письменник може пити не від шаленого успіху, а від шаленої нереалізованості. Йому не треба в пошуках сюжету для потенційного бестселера їхати Бог знає, куди, досліджуючи старовинні легенди. Максимальний тираж такої книги – 2 тисячі примірників. А заробіток дозволить Побивану пити згадане в романі віскі… три дні. На більше гонорару не вистачить, бо ще ж треба утримувати родину.
Роздуми на тему місця письменника в Україні, замішані на фантазіях автора та невідповідність реаліям роблять доволі цікавий та непогано написаний роман жахів твором із претензією на геніальність. Демонструючи потенціал Олександра Завари як жанрового автора – й разом із тим руйнує його. Бо пересічному споживачеві горорів зовсім не цікаво читати про нереальне: українського літератора – мільйонера.
Оцінка** (+)
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.
Додаткові матеріали
- Гра як покута
- Голота, винущувач упирів
- Убий і передай далі
- Не ображайте хакера
- Одного разу в Одесі
- Про потвор і людей
- Слідство веде літредактор
- Кримінальне чтиво: краще з минулого сезону
- Кривава спадщина
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні