Re: цензії
- 20.10.2025|Оксана Акіменко. ПроКниги. Що почитати?Котел, в якому вариться зілля
- 19.10.2025|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліПобачити себе в люстерці часу
- 19.10.2025|Ігор ЧорнийКовбої, футболісти й терористи
- 19.10.2025|Марія КравчукТретій армійський корпус представляє казку Володимира Даниленка «Цур і Пек»
- 18.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Кожен наступний політ може стати останнім...»
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Одержимість замкнутого простору
Antologia della poesia Ucraina / Traduzini di Ivan Trush (Переклади Івана Труша). – Чернівці, 2009. – 200 с.
Живе в Кіцмані на Буковині дивний чоловік Іван Труш, якому вже добирається під 90. Багато років він займається перекладами з італійської мови, найвідомішим з його перекладів були оповідання Альберто Моравіо, які вийшли 1974 року в Києві окремою книгою під назвою «Римські оповідання».
На жаль, про Івана Трушпа не знайдеш інформацію у довідниках. Немає його ні в Довіднику Спілки письменників України, ні в хрестоматії «Письменники Буковини другої половини ХХ століття» (1998), дуже скупа інформація в Інтернеті, головним чином декілька статейок у «Молодому Буковинці», «Буковинське Віче» та «Буковині» інформаційного чи загально-описового характерів. Словом, мало пишуть про цього дивака, який і сьогодні активно займається перекладацтвом і популяризацією української літератури в силу своїх скромних можливостей.
Що вдалося мені знайти? Тільки оце, що стосується біографічних даних: « Іван Степанович Труш (Аркадій Щербань) народився у містечку Скала Подільська Борщівського району Тернопільської області, закінчив шість класів польської школи в Тернополі, чотири класи гімназії та клас ліцею. Пройшов горнило важкої боротьби за Українську державу. Іван Степанович, незважаючи на свій похилий вік, ще й понині твердо ступає вулицями Кіцманя, в якому прожив більшу частину життя. В листопаді зустрічатиме свою 87-му осінь » (Йосип ПАЛЯТИНСЬКИЙ «Кіцманські грані євроінтеграції», газета «Буковинське Віче» за 24 вересня 2008р.).
Але ось потрапила у мої руки Антологія української поезії, видана Іваном Трушем у Чернівцях, тираж аж 50 примірників, де наприкінці книги, від руки (писала донька перекладача п.Орися Труш, бо сам перекладач вже погано бачить) дописано: «Книга призначена для італійського читача». Вказано також, що «Антологія видана коштом перекладача Івана Труша при допомозі Кіцманської міської ради та її голови Богдана Мельниченка». Фактично, це самвидавівська книга, у якій подаються твори українських поетів, від Івана Мазепи розпочинаючи і Михайлом Івасюком закінчуючи. У своїй основі це один два вірші, які подаються мовою оригіналу і переклад, або ж і без мови оригіналу.
У короткому передньому слові італійською п.Тетяна Мурашевич подає короткий перелік видань, що з’явилися італійською в перекладах Івана Труша (1991, 1993). Звичайно, що цієї інформації не досить, м’яко кажучи, але «маємо те, що маємо» і за нього треба дякувати перекладачеві.
Не критикуватиму це видання. Бо Іван Труш, як справжній ентузіаст, підходить не зовсім критично у відборі автури, яку подає в антології, зовсім немає інформації про поетів, яких перекладено. Але так розумію, що цей примірник мав би зацікавити спонсорів або владу, які відповідно би профінансували видання, аби воно дійшло у добротному поліграфічному оформленні й з відповідним літературознавчим коментарем до адресата, сиріч до італійського читача.
Серед тих авторів, чиї вірші перекладені, знаходимо імена: Павла Чубинського («Ще не вмерла Україна»), Івана Котляревського («Віють вітри, віють буйні...»), Івана Мазепи («Ой горе тій чайці»), Тараса Шевченка (чомусь не подані твори мовою оригіналу, хоча зрозумів, що один з перекладених віршів є «Заповіт»). Словом, класика подана досить повно, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Леся Українка, Микола Вороний, Богдан Лепкий... З поетів ХХ століття маємо Максима Рильського, Олега Ольжича, Олену Телігу, Михайла Стельмаха, Олега Зуєвського, Миколу Руденка, Ліну Костенко, Миколу Вінграновського, Тамару Севернюк... Хоча серед імен новітньої поезії зустрічаємо постаті випадкові, а то й взагалі незрозумілі, як вони могли опинитися в Антології. Скидаю це на певну випадковість формування текстової бази сучасних авторів для перекладів. І не акцентуватиму більше на цьому.
Просто розумію, що шановний перекладач, чия праця виходить на те, що не потрібна українцям, вони байдужі до всього, що не є матеріяльним, – живе, як і більшість з нас, на власній хвилі, яка й тримає його у житті, додає сенсу в здавалося б вже абсурдній ситуації.
Але дивно мені. Не з Івана Труша. Просто зажди були, є і будуть люди, покликані до творчости в різноманітних її виявах, Це не залежить від їхнього бажання чи небажання. Це призначення, покликання, як хочете це назвіть. Дивно мені, що такі є байдужими до ентузіазму покликаних. Як же тоді їм сповнити свою місію, як їм розбудити сплячих, коли нарід не хоче просинатися. А влада, вона як влада (нещодавно один снятинський чиновник високого рангу мені розповів «байку» свого діда, котрий був мудрий чоловік: «Ото внучку, на світі вічним є сонце, і вічним є корито під сонцем, тільки свині міняються...»), грабує награбоване, називаючи цей процес державотворенням...
Живе у Кіцмані старий дивак Іван Труш, якому оце восени добереться вже до 89-ти. Ще ходить вулицями, погано бачить, майже не бачить, але обличчя і душу має майже ангельську. Бо думає про хліб духовний, і вірить, що ця потреба живе не тільки в ньому. Ця віра дає йому сили перебути сьогоднішні апокаліптичні часи. Бо казав Ісус: фарисеї зникнуть, а покликані створять Царство Боже...
Коментарі
Останні події
- 21.10.2025|11:27У Луцьку презентували посібник із доступності для культурних подій
- 21.10.2025|09:36Любомир Стринаглюк презентує у Львові збірку поезії «Докричатися до живих»
- 20.10.2025|18:59Коти, книжки й доброта: у Києві проведуть благодійну зустріч із притулком «Мурчики» і презентують «Таємничий світ котів»
- 20.10.2025|15:43Роман «Укриття» Людмили Петрушко: гімн добру і силі духу
- 19.10.2025|19:30«Їжа як комунікація»: У Відні презентували книги Вероніки Чекалюк
- 19.10.2025|10:54Поети творять націю: у Львові 8-9 листопада відбудеться II Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 18.10.2025|10:36"Дівчина з кулею": В США вийшла англомовна збірка віршів української поетки Анни Малігон
- 17.10.2025|18:42Екранізація бестселера Андрія Куркова «Сірі бджоли» виходить у прокат: спецпоказ у «Жовтні» з творчою групою
- 17.10.2025|17:59"Основи" презентують "Довгу сцену": Театральна серія відкриває трагічну історію "Маклени Граси" Куліша та її сучасний римейк Ворожбит
- 17.10.2025|16:30Стартував передпродаж «Книги Еміля» — нового роману Ілларіона Павлюка
