Re: цензії

03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики
26.05.2025|Ігор Зіньчук
Прагнення волі
26.05.2025|Інна Ковальчук
Дорога з присмаком війни
23.05.2025|Ніна Бернадська
Голос ніжності та криці
23.05.2025|Людмила Таран, письменниця
Витривалість і віру маємо плекати в собі
15.05.2025|Ігор Чорний
Пірнути в добу романтизму
14.05.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Міцний сплав зримої краси строф
07.05.2025|Оксана Лозова
Те, що «струною зачіпає за живе»
07.05.2025|Віктор Вербич
Збиткування над віршами: тандем поета й художниці
07.05.2025|Ігор Чорний
Життя на картку

Інфотека - письменники

Вороний Микола

Народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині в сім´ї ремісника.

Навчався у Харківському та Ростовському реальних училищах, згодом у гімназії в Ростові-на-Дону. Він був одним із організаторів «Української громади» в Ростові-на-Дону, зазнав впливу таємного «Братства Тарасівців» у Харкові. Навчався також у Віденському і Львівському університетах. Перебуваючи у Львові, зблизився з І. Франком, стає членом редколегії прогресивного українського журналу «Житіє і слово» та режисером театру «Руська бесіда». 1910 року видає свої перші збірки віршів «Ліричні поезії» (1911 р.) та «В сяйві мрій» (1913 р.), які засвідчили його талановитість і майстерність як поета-початківця. Микола Вороний не прийняв жовтневого перевороту, змушений був емігрувати до Польщі. 1920 році у Варшаві виходить друком нова збірка поезій «За Україну». Згодом повертається до Львова, де видає театрознавчі книги і розвідки – «Режисер», «Драматична примадонна», «Пензлем і пером». 1926 року повертається до Радянської України. 1934 року проти нього порушене попереднє слідство. Був висланий спочатку до Воронежа, а потім до Бєжиці і Новоукраїнки. Навесні 1938 року його знову заарештовано, звинувачено у контрреволюційній діяльності і засуджено до розстрілу.

Син Миколи Вороного — Марко, теж письменник.

 



Партнери