Re: цензії

03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро
«Був на рідній землі…»
02.09.2025|Віктор Вербич
Книга долі Федора Литвинюка: ціна вибору
01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Одухотворений мегавулкан мезозойської ери
25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває
18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя
06.08.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Час читати Ганзенка

Інфотека - письменники

Вороний Микола

Народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині в сім´ї ремісника.

Навчався у Харківському та Ростовському реальних училищах, згодом у гімназії в Ростові-на-Дону. Він був одним із організаторів «Української громади» в Ростові-на-Дону, зазнав впливу таємного «Братства Тарасівців» у Харкові. Навчався також у Віденському і Львівському університетах. Перебуваючи у Львові, зблизився з І. Франком, стає членом редколегії прогресивного українського журналу «Житіє і слово» та режисером театру «Руська бесіда». 1910 року видає свої перші збірки віршів «Ліричні поезії» (1911 р.) та «В сяйві мрій» (1913 р.), які засвідчили його талановитість і майстерність як поета-початківця. Микола Вороний не прийняв жовтневого перевороту, змушений був емігрувати до Польщі. 1920 році у Варшаві виходить друком нова збірка поезій «За Україну». Згодом повертається до Львова, де видає театрознавчі книги і розвідки – «Режисер», «Драматична примадонна», «Пензлем і пером». 1926 року повертається до Радянської України. 1934 року проти нього порушене попереднє слідство. Був висланий спочатку до Воронежа, а потім до Бєжиці і Новоукраїнки. Навесні 1938 року його знову заарештовано, звинувачено у контрреволюційній діяльності і засуджено до розстрілу.

Син Миколи Вороного — Марко, теж письменник.

 



Партнери