Re: цензії

10.01.2019|Ігор Скрипник, письменник, журналіст
Сторіччя закривавленого листопада
08.01.2019|Ольга Полевина, м. Кропивницький
Не бійтесь негідників. Убийте Антиципатора
06.01.2019|Вадим Василенко, кандидат філологічних наук
«Приватний апокаліпсис»: хроніка окупації крізь скельця калейдоскопа
06.01.2019|Сергій Синюк
Геній в целофані
05.01.2019|Ярослав Поліщук
Відлуння далекого раю
04.01.2019|Ігор Зіньчук
Як стати щасливим?
03.01.2019|Богдан Дячишин, Львів
Бесіди Богдана Залізняка
02.01.2019|Валентина Житковська
Про силу духу від Алли Рогашко
Розшифровуючи код Уласа Самчука
Кольорове життя свина

Інфотека - письменники

Вороний Микола

Народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині в сім´ї ремісника.

Навчався у Харківському та Ростовському реальних училищах, згодом у гімназії в Ростові-на-Дону. Він був одним із організаторів «Української громади» в Ростові-на-Дону, зазнав впливу таємного «Братства Тарасівців» у Харкові. Навчався також у Віденському і Львівському університетах. Перебуваючи у Львові, зблизився з І. Франком, стає членом редколегії прогресивного українського журналу «Житіє і слово» та режисером театру «Руська бесіда». 1910 року видає свої перші збірки віршів «Ліричні поезії» (1911 р.) та «В сяйві мрій» (1913 р.), які засвідчили його талановитість і майстерність як поета-початківця. Микола Вороний не прийняв жовтневого перевороту, змушений був емігрувати до Польщі. 1920 році у Варшаві виходить друком нова збірка поезій «За Україну». Згодом повертається до Львова, де видає театрознавчі книги і розвідки – «Режисер», «Драматична примадонна», «Пензлем і пером». 1926 року повертається до Радянської України. 1934 року проти нього порушене попереднє слідство. Був висланий спочатку до Воронежа, а потім до Бєжиці і Новоукраїнки. Навесні 1938 року його знову заарештовано, звинувачено у контрреволюційній діяльності і засуджено до розстрілу.

Син Миколи Вороного — Марко, теж письменник.

 



Партнери