Дозволь, я поведу тебе під руку У біле поле, в тихий снігопад; Дозволь, я прожену від тебе муку, І хай не повертається назад.   Пухка зима повільно й урочисто Сховає слід, неначе жар зола, І біла ковдра, неймовірно чиста, Укриє наші змучені тіла.   Ми довго йшли холодною...

Минає час, минають люди; Ми всі ждемо того, що буде, І кажем всі: давно вже час, Щоб воля та прийшла й до нас, А все її нема, не йде,— А час не жде, а час не жде!.. А час не жде, а час летить, А серце змучене болить, Бо довгий гніт минулих днів Його украй вже пригнітив, І тяжко так, що,...

Долі своєї я не кляну Бути луною, будить луну. Віршником був я рунних полів — Гнівом на дуків дух мій горів. Пісня — посестра, степ — побратим, — вольная воля трьом нам усім. Двічі я зрадив ніжну сестру. Потім побачив: без неї умру... Втретє ми стрілись на чужині, Як...

«Он пришёл, лишь на час опережая рассвет, Он принёс на плечах… горицвет» (Песня «Чужой» группы «Мельница»)   Ніч на дворі. Та ні, навіть не так. Скоро вже світанок, а Вона не спить. Не може заснути. Не може собі цього дозволити. Син сусідки...

Не у космосі безмежнім, не в сільській яскині − У підвалах «Азовсталі» доля Людства нині.   Треба ж так «дорозвиватись», вилізши з печери, Щоби стати на порозі закінчення Ери!   Замінивши на ракети тесаки та списи, Збожеволіли сьогодні леви, жаби,...

На смерть поэта   Он умер, как всегда несмело. Его бесчувственное тело висело между сном и злом и, обрывая синеву, глаза мешали жить ему, как будто в этом смысл всего, что было приобретено за годы прожитые вместе с душой, которая поет, но не уверена, что песни ее на свете...

Была соседка Маша. Всегда была.Не стало как-то внезапно.Сначала слегла,Отвезли в больницу, потом обратно.Через день потеряла сознание,И больше не обрела.Внуки до похорон стали делить квартиру,Ругаться, потом всё же оставили одному.Маша была биолог, она собирала мусор -Всё тащила к себе. Когда...

Важкі оборонні бої залишилися позаду, фронт тимчасово стабілізувався. Батареї капітана Макаркина було наказано переправитися на лівий берег річки для підтримки піхоти, який утримував останні клаптики території на лівому березі Бугу. Буря осінній туман, мрячить другу добу поспіль, перетворив...

Васькові всього чотири роки. Та сам він вважає, що насправді йому набагато більше. Бо не один раз чув, як сусід казав його мамі: мовляв, під час війни один рік йде за два. Або навіть за три. Отже оці чотири пальці на одній руці плюс чотири з іншої... Стій, а де взяти ще чотири?.. Коротше, він...