Всі вони такі зворушливі, поки сплять: і дитя у яскині, і чоловіки дорослі. І така правдива над ними тиша. І мокра зучора земля перебралася в біле мереживо на морозі. І така над ними дзвінка і висока синь, ніби можна прокинутися й усе почати спочатку. Ніби стануть хлоп´ячими...

Вогке, каламутне небо текстури скислого молока двомісячної давності з пліснявою… і липкі волохані з кудлатими лаписьками вошкаються в ньому, як у сметані, набиваються в ніс, у рот, заліплюють вії, щоб вона не бачила й нікому потім не сказала про те, що тут і зараз відбувається. Вона...

Всюди нівечиться правда, Всюди панує брехня, В ваших лиш сердцях, о браття, Най не постане вона! Там ви для правди святої Сильний збудуйте опліт, Там ви огонь невгасимий Чесної думки паліть! Твердша від сталі твердої, Сто раз тривкіша, ніж мур, — Щирих, м´яких серць твердиня...

Всякому місту — звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю — любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав´язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Панські Петро для чинів тре кутки, Федір-купець обдурити прудкий, Той зводить дім свій на...

спека у Києві, поряд – морозиво, квас, “Прада”, неправда, поповнення гріхорахунку панно моя, все життя я шукав саме вас - відьму, принцесу чи просто смішливу пустунку як відмовляти собі у такому частунку?   спека сильнішає , тане і липне пломбір, квас...

Правда ж, не холодно? Просто вітер долиною… Просто ноги застудли трохи, і край. Зараз, підбадьорю тебе сигаретою. Ось остання, і запальничка – тримай! Гадаєш, не знайдуть? Ми добре старалися. Он за нами ні подиху, ні сліду нема. Ми наче вже вмерли, наче й не...

Не треба більше голосних слів Тепер я хочу думок тихих Вирушити до Одеси а краще до Караганди І щоб ніхто не бачив мене сумного кожного ранку Щоб ніхто не знав скільки монет мені не вистачає на метро А скільки для повного щастя.

А было бы славно сменить униформу На платье из голубой органзы И засыпать вместе, не разжимая объятья, Под звуки дождя и далёкой грозы… «Мы никогда не умрём», Fleur   Коли ДАП* пав, вона зрозуміла, що все – найближчим часом чекати немає на кого. Тоді вона...

… у глибинах цієї ночі цвістиме невидимий іній. Автобус робив напівколо та швартувався поблизу останньої із пристаней північно-східного автовокзалу, вздовж якої купчилося трохи людей. Їм треба було вибратися поза місто і кожен із цих людей, ледь заплющуючи очі, бачив посеред раптової чи...

Втома жене до раю, Тиснуть на душу дні… Де тут гріхи відпускають, Стомленому мені?   Звісно – хотів би жити, Так щоби все – «the best»… Тільки, на кого б «згрузити» Камінь… чи може хрест?..   Друзям? Я не...