Електронна бібліотека/Поезія

З книги «РОЗМОВИ ПРО ЖИТТЯ І МИСТЕЦТВО»Галина Пагутяк, Олександр Клименко
Душоїди та ванноматиІван Лучук
Літературна УкраїнаДмитро Лазуткін
Любов немов метелик-одноденкаДмитро Лазуткін
Лайнер ЛазуткінДмитро Лазуткін
ФБДмитро Лазуткін
УкрмоваДмитро Лазуткін
Дружина чайного плантатора. Уривок.Діна Джеффріс
ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Лукій вмираєОлексій Ганзенко
коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід...Олександр Андрієвський
Завантажити

Правда ж, не холодно? Просто вітер долиною…

Просто ноги застудли трохи, і край.

Зараз, підбадьорю тебе сигаретою.

Ось остання, і запальничка – тримай!

Гадаєш, не знайдуть? Ми добре старалися.

Он за нами ні подиху, ні сліду нема.

Ми наче вже вмерли, наче й не народжувались.

Вибач, я не сказав: ще чотири дні і – зима.

Вибач, я більше не годен був зносити

Цілоденний човгіт їхніх клятих підошв.

Це, мов сидіти за склом, ув’язненим,

Помирати від спраги і бачити дощ…

 

Я не знав, що бувають такі непоборні мовчання.

В мене кидали словом – я ловив його, як монету.

Я вірив, що направду кожен має здійснити подвиг

І, що кохати можна тільки дівчину, яку звуть Джульєта.

Я вірив, що ангели злітають неодмінно в суботу,

Бо в неділю тато знаходив їх прегарний гостинець.

Знаєш, якщо роззутися – бігти легко й не боляче…

Пахне завтрашнім снігом чорний витомлений гостинець…

 

Вибач, я не сказав: соловейки вмовкнуть.

Ми не встигнемо – ті завжди приходять перші.

Смішно: я й досі, бува, сподіваюся, що цієї суботи…

Не зважай – сподівань спорохнявіли верші…

Вибач, певно тебе покарають нещадно,

Та повір: ця завія – ще не найлютіша з завій.

Ось ангели прийдуть з кийками гумовими –

Асенізатори запліснявілих мрій…



Партнери