Подія набула  стратегічного мистецького значення.

У час, коли Україна змушена щодня відстоювати  територіальну цілісність, право на існування, ідентичність і культурні сенси, такі зустрічі стають дієвим інтелектуальним інструментом довготривалого впливу.

Фактично, Зоряна Кушплер представила одразу два проєкти: компакт-диск «Українське інтермецо» та нотну збірку: унікальні видання є продуманим культурним жестом, спрямованим на те, щоб зробити українську музику  видимою й доступною для професійного середовища за межами України.

Присвята батькам додає роботі особливого виміру: особисте тут стає фундаментом публічного, а родинна традиція — джерелом національного українського голосу.

Подія презентації камерна, майже по-сімейному зібралися шанувальники опери. Професор Кушплер не пояснювала значення української музики — вона  демонструвала спів, розповідала передумови створення. Виконання відомих українських творів під акомпанемент фортепіано стало ілюстрацією до книги, її живим продовженням.

У цих інтерпретаціях відчувалася талант співачки, дисципліна великої сцени й водночас інтимність особистого переживання. Це був камерний концерт - акт переконання і любові до України через звучання відомих класичних пісень.

Серед присутніх — родина, найближчі друзі, дипломати, вимушені переселенці, діаспора, українці Австрії.  Такі події не орієнтовані на випадкову аудиторію. Вони формують середовище — коло тих, хто здатен сприймати і транслювати українську культуру далі. Саме так працює культурний вплив: точково і з високою концентрацією.

Вероніка Чекалюк та Зоряна Кушплер

Ця презентація відповідає на одну з ключових проблем української культури — її недостатню представленість у професійній  музичній спільноті . Українські твори часто залишаються поза репертуарами західних виконавців не через брак якості, а через банальну недоступність матеріалів. Немає видань — немає виконань. Немає виконань — немає присутності.

Саме тут і проявляється значення цієї праці: вона відкриває доступ до українського репертуару для вокалістів, педагогів і концертмейстерів у Європі. Доробок, представлений Зоряною, конкретний інструмент, з яким можна працювати вже сьогодні. І це змінює ситуацію: українська музика перестає бути «цікавою, але далекою», а стає частиною живого репертуару світових вокалістів.

У цьому сенсі професорка Кушплер діє як стратег і як артистка. Її багаторічний досвід роботи у Віденській державній опері та викладання у Моцартеумі дає чітке розуміння механізмів: що саме потрібно, щоб музика увійшла в міжнародний контекст і закріпилася там. Вона працює не з наслідками, а з причинами.

Імідж — це не рекламна кампанія, а сукупність досвідів, які люди отримують, взаємодіючи з країною через її культуру, мистецтво. Музика формує уявлення про націю, довіру. А довіра створює простір для політики, економіки та співпраці.

Сьогодні у Відні Україна представлена як унікальна висококласна культура — витончена і жива. І це, можливо, найефективніша форма заявити про себе.

Є ще один важливий аспект. У часи війни культура часто сприймається як другорядна — як розкіш. Але насправді мистецтво виконує іншу функцію: закріплює сенси ідентичності в свободи. Вона відповідає на запитання «навіщо».

Це мистецька інвестиція у присутність України у світі, підтримку світової спільноти у боротьбі за незалежність і цілісність України.