Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль. Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки. Давай вони його по-своєму судить Трохи не цілі сутки. «Як можна гріх такий зробить! Воно було б зовсім не...

У темнім лісі, за горами, Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір І ще там деяких чимало. Безпечно в лісі панувало. Була і пасіка у них... Нехай, мов, люди не гордують, Що тільки все вони мудрують У хуторах своїх! От радиться громада стала — Кому б то...

Йому за сорок, йому подобається його вік. Любить говорити про себе, почав носити окуляри. Коли скидає їх – втрачає свою поважність, так, ніби дивиться в порожнечу і нічого там не бачить. Саме тому ніколи їх і не скидає. Приїхав у костюмі, як приїжджають на урочистості – на день...

…А якщо так: височенне небо кольору індиго було бездонним. Насправді, все содіяне саме так розпочиналося. І небо...І щось особливе бриніло в повітрі. Проте, зауважу, речі не завжди є такі, якими здаються. Тут не нагнітатиму, аби не відлякувати читальника. Отож, стояв серпень, доволі...

Усе навколо вирувало тисячами голосів. На одному майдані пліч-о-пліч розташувалося відразу два вокзали – залізничний та автобусний, мов нерозлучні вічні мандрівники-сковородинці. З боку залізниці тітонька через «брехунець» оголошувала розклад потягів і підганяла тих...

+ + + Великою є твоя увага. Щедрою є твоя присутність, твоя роздвоєність у світлі й темряві. Починається дійство, відступає морок. Промінь надламується в оці, роблячи життя незбагненним. Так звикаєш до світу, до його обрисів, так починаєш сприймати речі такими, якими їх...

У Познані біля вокзалу стоїть велосипед, прив’язаний замком до знаку "зупинка". Вперше я помітив його ще зимою, коли лежав сніг і запізнювались поїзди. Я помітив його, бо він стояв у купі снігу, який згребли з тротуарів і скидали в купу під знаком "зупинка", і був засипаний...

1. Изгнание человека из дома В огромном цвете, зеленом и красном, это происходило. Большой человек рисовал круг: огненный, будто подсолнух. Он не отводил взгляда от кисти, точно именующей каждое огненное движение. Имена матерей наших, солнца и воздуха в круге горели. Имена, не произносимые...