Re: цензії

«Психи двух морей». II ч. Руденко Юрій
Часть 2. Русская весна Небеса стелі, ріки і пустелі, Чорно сірі скелі - це твій рідний дім. Грози, то материнські сльози. Сокіл у облозі, а ти поряд з ним. Взяв у руки зброю, покрокував до бою. Душа завила з болю, сповнена надій. В очах немає страху, брати воскреснуть з праху, В баладах і...
«Психи двух морей». III ч. Руденко Юрій
Часть 3. Украинское лето Чого бажаю від життя? Яким шляхом іду до раю? Чи біль нестерпний обираю, Чи нескінченне каяття.... Немає гіршоі мети- Благати щастя біля крові Я не шукаю шлях до волі... Коли призначено піти..... (Т. Семенова 2016) 45. Кировоградский ГАИшник (июль...
«Пустые палаты…» Анастасія Афанасьєва
Пустые палаты Луч проникает Будто какой-то чужак Пыль подсвечивается и кружится, Танец ее одинок Там, где никого нет, начинается медленное выздоровлениеТихие невидимые больные Выдыхают свои недуги Оставаясь нетронутыми Белыми листами бумаги Гладкими и хрустящимиТам, где нет никого, мне хочется...
«Реквієм до Сонця» (Уривок із повісті) Ігор Павлюк
«Салдатики» Володимир Винниченко
«Світ такий чудовий, Сину!». Вибрані вірші Ярослав Лесів
Світ такий чудовий, Сину! Все зумій у нім пізнати. Вірно вгору йди до чину, Як у вись стремлять Карпати. Щедрим будь душею, Друже. Що не зміг я, хоч Тобі удасться. Як Дніпро будь – Славним, Дужим! Із роси й води Тобі – Тарасе! 1984 Дружині в альбом. Весна,...
«Сім днів і вузол смерті» (уривок з роману) Сергій Пантюк
– Приколюєшся, що з годинником? Он великий на стіні – двадцять по дванадцятій. У принципі, це ще юнацький час, інколи, згадай, ми лише з дому в таку пору виповзали, – дещо втомлено усміхнувся Вінько. – Ні, треба рухатися, хоч і справді ліньки, – потягнувся,...
«Скарби Примарних островів. Кохана Пустельного Вітру» (уривок) Наталія Дев’ятко
Розділ 1. "Присяги ночей і світанків" Ніч йшла, залишився позаду цвинтар піратських кораблів, розтанувши, як хвилі за кормою. Зникали поодинокі зірки, відчуваючи наближення ранку, хоча промені захованого за виднокраєм сонця ще не забарвили й клаптика неба. Ніхто не розмовляв, неначе...
«Смотри, летит над яблоней печать…» Анастасія Афанасьєва
Смотри, летит над яблоней печать -ты думаешь, я должен означать? Я никому и ничего не должен. Где слова нет – там нет предмета, инаоборот: где нет предмета – слово бездомно.Ну, стреляй в меня, а попадешь – тогда бери меня, таким вот, неподвижным, неудобным.Неси меня, пока не...
«Стою, как вкопанный…» Анастасія Афанасьєва
Стою, как вкопанныйСижу, как пригвожденный Хожу пружинисто хожу как по канатуБегу по кругу Лежу красиво, на спине, раскинув рукиА это лето, пух идет, июнь.А у меня ни пистолета, ни гранаты, Ни арбалета, ни копья – я безоружен, И пух, летящий как угодно мимо неба, Влетает в уши мне, и в...