ми такі ми такими й залишимось принаймні на цій картинці: посеред вітру різкого з м’якими барвами в одязі з очима широко розплющеними попри посмішки між революцій обвалів калейдоскопів війн ах цей задній мінливий план з сецесійним листям бароковими баштами й авангардними...

У кохання є свої права, Свій непередбачений талан: Зоряна хвилина торжества, Самоти студений океан. У кохання є свої шляхи, Суджені лише для двох сердець, Є свої святині і гріхи, Мила згода і кривавий герць. Лиш повторень в ньому не бува, Ні фортець надійних, ні руїн. Зоряна хвилина...

У курені злочинних винарів Сиділи тихо, тільки псина вила Десь оддалік, та капав сік з чавила І чадно лій у черепку горів.   І в тім чаді усяк ховав позір, Але не йшов – таки ж чекали Сина, А в чорноті все вила клята псина Та все рясніло в небі жовтих зір.   І...

Володимиру Павлишину, художнику У місто моїх снів Приходять вчорашні страхи.   Мов птахи Сідають радісно Й викльовують очі. Боляче Втрачати себе у світлі А світ у собі.   Повіки, Якби ж ви були залізні!   Залізе під шкіру вітер, Обітре повітрям холод І піде під...

У небесних полях чорнокрилий тюльпан, чорний щит на черлених воротах, незалежний вішак, незворушний жупан і неправда в казках косоротих... На світанку - закислі свої продери, по сніданку - читай на зарінку, доки в книзі віків довгорукі вітри перегорнуть останню сторінку. А тоді - жебони,...

І В одному колгоспi, одного району, одної областi трапилася страшна пригода... У нiч пiд Новий рiк щось украло в тому колгоспi сторожа! Був сторож, i як язиком його злизало. У тому колгоспi по штату всього тiльки 18 сторожiв... Не вiсiмдесят, а всього тiльки вiсiмнадцять. Сторожi мiж...

Холод спустився на землю з небес, Жаль, що есерка Каплан – не Дантес, Ти мені робиш знічев´я мінет, У пічці горить-догорає паркет. Завтра надворі знов буде мороз, Нові прививки придумає МОЗ, Ти мені шиєш пальто із газет, А в пічці горить-догорає паркет. Знов на вечерю печений буряк,...

Вертке веснянкувате дівча похапцем підбігає до старенької, що куняє на ґанку похилої сільської хатини, подекуди оброслої мохом. - Бабусю, а правда те, що мама розказувала? – лепече Даринка, погладжуючи пухнасті китиці на кінчиках своїх руденьких кісок, які виграють золотом на сонці. -...

У порожній кімнаті біла, немов стіна, притомившись чекати, спить самотня жона. Геть зробилась недужа — котру ніч, котрий день ані чутки про мужа, ані-анітелень. Лячні довжаться тіні, дзвонять німби ікон, і росте голосіння з-за соснових ослон: мій соколе обтятий, в ту гостину, де ти, ні...

Рамки зі стін Чорно-білою пам’яттю Сипляться порохом Шашелем точені. Хлопчик з очима Століття минулого Проситься в нині І знову дивується, Дівчина з квіткою (Ще не зів’ялою!) Крихта за крихтою – В мрії зурочені, Юне подружжя На стільчику віденськім – Залюби...