Електронна бібліотека/Поезія

Дружина чайного плантатора. Уривок.Діна Джеффріс
ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Лукій вмираєОлексій Ганзенко
коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід...Олександр Андрієвський
революціонери молоді і старі...Олександр Андрієвський
з віршами аполлінера у рюкзаках...Олександр Андрієвський
революції у моєму місті зазвичай починаються восени...Олександр Андрієвський
пластика твоїх пальців кожна лінія злам...Олександр Андрієвський
середина осені попереду ще півроку холоду...Олександр Андрієвський
чим східніш і південніш здається тим холодніш...Олександр Андрієвський
вони прокидалися зранку і дивились новини...Олександр Андрієський
Завантажити

У курені злочинних винарів

Сиділи тихо, тільки псина вила

Десь оддалік, та капав сік з чавила

І чадно лій у черепку горів.

 

І в тім чаді усяк ховав позір,

Але не йшов – таки ж чекали Сина,

А в чорноті все вила клята псина

Та все рясніло в небі жовтих зір.

 

І бородатий ватаг скалив зуб,

Та грів жало ножа собі в долоні,

Й щілини віч його були червоні,

Й вузли плечей міцні були мов дуб.

 

Й нікого шашіль сумніву не гриз –

Вони праві бо від землі і рала.

Хіба ж було, щоб чернь у пана вкрала?

То все пани штовхають чернь униз.

 

На їх зап´ястях жили мов лоза,

А глек вина – розрадник і порадник.

Вони вже сто разів цей виноградник

Відпрацювали в потові й сльозах!

 

А прийде що – безвусе, молоде.

Воно саме собі не знає ради,

А ще гляди, почне давать поради,

Дурне – на глум та сміх межи людей.

 

Тож правда їх – нещадна і гірка.

Життя важке і шкір на зайду зуби.

Тому нагору, а тому – до згуби,

І не тремтить у ватага рука.

 

Але ж чомусь мовчали всі мов ті

Тяжкі й ковзкі для гніту каменюки,

Й хоча з-під брів було не видно муки,

Не знать було й утіхи в цім гурті.

 

І він прийшов – юнак ясний чолом,

Ані меча при нім нема, ні списа,

Й до ватага ступив, старого лиса,

Й долоню простягнув тому: – Шолом!

 

І той підвівся і несамохіть

Спітнілу руку об холошу витер,

А іншою жало у шмат завите

Ховав позаду, між своїх лахміть.

 

І то була нікчемна суєта,

І ватаг ізмалів ураз на мізер,

І бачили те всі й свою мармизу

Всяк в чорноту вечірню одвертав.

 

І проводир злочинних винарів

Озлився вкрай з оказії такої

Й не знаючи, що діяти, рукою

Махнув: - Ходім - смердить у цій норі!

 

І вийшли в ніч, а ті, що в курені,

Лишилися, сиділи наче бранці,

Та темним зором ґніт у череп´янці

Ловили мов світанкові вогні.

 

І кожен думав, що дарма, дарма

Впряглись вони в ці вбійницькі турботи,

І що до біса зранку їм роботи,

І що спасіння їм уже нема.

 

І відхилив запону й увійшов

До куреня, й дихнув нерівно ватаг,

І тінь його зашпорталась горбата,

І витер землю він із підошов.

 

Стояв над ними зморений, слабий,

І затріщав каганчик о ту пору,

І підвели сердеги очі вгору,

І очі ті волали: - Не убий!

 

 

Листопад 2013



Партнери