Електронна бібліотека/Поезія

Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Завантажити

Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо.
Білий світ за церковною огорожею.
Видибай, видибай між гіркоти цієї, боже мій.
Білий світ гарчить і каже рожеві ясна.
Ми доросли до зайвини пояснень.
Тільки хтось навічно в грузьке повітря зав´яз.
І говорять про нього, і палять воскову свічечку.
Богові - боже, воїну - чоловіче.
Виклади з літер болю нам обіцяну вічність.
Видибай, боже, піди дніпровими схилами.
Скільки довкіл усього, що так дитинно любили ми,
скільки зламаних доль і порушених кіл.
Правда перемагає не в кожній казці.
Гостра, остання розкіш - близитися, торкатися.
Білий світ здіймається дибки й казиться.

Партнери