Re: цензії

19.07.2024|Богдан Дячишин, Львів
Я і є памʼять – вічний
18.07.2024|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету ім.Стефаника
Літературознавчі візії Лариси Табачин
Знову – Селін, знову – війна
06.07.2024|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель України
Верліброві філософеми Євгена Барана
28.06.2024|Сергій Постоловський
«Анатомія ненависті. Путін і Україна» Сергія Руденка. Книга для тих, хто хоче не тільки знати, але й зрозуміти
27.06.2024|Богдан Дячишин, Львів
«До світла, що у слові…» (Полілоги живого слова для дітей і дорослих)
20.06.2024|Віктор Вербич
Нора Ікстена: «Чи любов краща за життя?»
18.06.2024|Галина Максимів, Прикарпаття
Відкриваючи «Галактику Андромеди»
І рід, як сад
Душа Ахерона. Життя опостінь
Головна\Події\Інтерв'ю

Події

26.04.2024|22:11|Алла Рогашко

Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"

- Богдане, майже до Всесвітнього дня книги та авторського права у видавництві "Український пріоритет" вийшла Ваша книга "Рейвах". Певною мірою це гарний знак, символічний, адже це перша Ваша книга, і такий збіг у просторі часу щонайменше багатонадійний. Так само й назва роману – достеменно передбачає спричинення певного заворушення у літературі. Чому Фредерік Верно? Як Вам спала ідея використання псевдоніма?

- Щиро дякую за запитання! Ідея виникла після прочитання "Божественної комедії" Данте Аліг’єрі. Там у поясненнях згадувалось кілька разів ім’я Фредерік. А Верно... В 2018 році я святкував Новий рік у Харкові і познайомився там зі студентам з Лівану. Ми знайомимось, я кажу їм, що мене звати Богдан, а вони перепитують і кажуть, що в них це означає «холодний». Верно з італійської – холод. Можливо, це мій псевдонім Фредерік Верно мене підштовхує до жанрів, пов’язаних з горорами і трилерами. А ще я узяв псевдонім замість власного прізвища, тому що може бути безліч людей з моїм ім’ям і прізвищем, навіть по батькові, а псевдонім буде єдиним. 

- Не беруся аналізувати літературний процес нашої доби, однак певні стереотипи таки можу зауважити: жанровий розподіл. Автори зазвичай намагаються зайняти певну нішу й у ній працювати – трилери, детективи, психологічна проза тощо. Ваш роман неможливо та й не потрібно втискати у певні жанрові рамки, адже він туди не вміститься. Про "Ревах" можна сказати, що це соціально-психологічний роман, у ньому також є виразна детективна лінія, тут є пригоди, значну частку складають трилер, жахастик, містика; тут є розкішні алегоричні розділи, є глибокі філософські діалоги, є людська драма. Це певною мірою жанровий коктейль на майже 600 сторінок. Ви від початку задумали поєднати все в одному творі чи це відбувалося поступово? Розкажіть про те, як і скільки часу Ви писали роман? 

- На писання роману пішло більше 6-ти років, і ще півтора року зайняло редагування з поліруванням сюжету. Це зазвичай була робота за комп’ютером, але починалось все з мобільної клавіатури, яка підключалась до телефону через кабель. Деякі розділи були написані на телефоні через переносну клавіатуру. Спочатку роман задумувався як трилер з елементом детективу, а пізніше з’явилась ідея додати чогось надприродного, від чого не залежали дії персонажу, від чого сюжет розжарювався інтригою "чому?", саме так з’являється в романі містика, яка починає переслідувати головного героя. 

- Отже, коли Ви починали писати роман, Вам було... вісімнадцять? 

- Минало вісімнадцять, так. 

- Географія подій у романі не зазначені, однак є певне розуміння, що це точно не в Україні. Чи не хотілося б Вам розвернути сюжетні перипетії, "заземлившись" у рідних місцинах, реальних, які б читач ідентифікував, упізнавав? 

- Задум був розгорнути події цього роману в альтернативному всесвіті, не прив’язуючись до місця чи країни. Єдине, що може натякати на те, в якій країні відбуваються події, - це імена персонажів. Але в розробці є наступний роман, який буде прив’язуватись до України, до регіонів Волині, Галичини та інших регіонів країни. 

- Після презентації "Рейваху" у книгарні "Є" мене вразили емоції Вашої мами, яка, виявляється, не знала, що у Вас готувалася до друку книга – вона була відверто шокованою – приємно шокованою, бо водночас вона надзвичайно пишалася своїм талановитим сином. Як Вам вдалося більше шести років таємно творити роман, а потім більше року продовжувати зберігати цю таємницю від рідних і друзів, поки роман був у видавництві? Про те, що Ви писали роман, знав лише один Ваш друг, наскільки я зрозуміла? 

- Про мій роман знало не так багато людей, а читав рукопис лише мій друг з Тернополя. Я з тих людей, які роблять справу, нікому не розповідаючи заздалегідь, і тільки потім показують результат. 



Алла Рогашко і Фредерік Верно

- Знаю, що Ви маєте задум продовження "Рейваху". Поділіться планами? Це буде знову жанровий коктейль чи плануєте більш чіткі жанрові межі?

- Насправді, продовження у мене на паузі. Але продовження (якщо воно буде) дістане усю атмосферу "Рейваху". Головним героєм стане детектив Нестор, а події в книзі почнуться з останньої зустрічі головного героя "Рейваху" Макса і Нестора. Ця книга не буде повноцінним продовженням "Рейваху", це буде самостійна книга, вона буде розкривати і розвивати всесвіт першого роману, але від лиця Нестора, знайомлячи з новими і старими персонажами, крізь його призму бачення. 

- Ви не лише ступили на письменницьку стезю, а й творите неймовірні, розкішні картини у жанрі реалізму і натуралізму. Як давно Ви володієте пензлем і як вдається поєднувати ці дві сфери? 

- Серйозно ставитися до написання картин я почав в 2020 році, коли придбав олійні фарби і полотна. Це був перший рік після закінчення університету. До цього періоду живописом займався в університеті, а в шкільні роки ходив на гурток малювання. Живопис і письменництво – це скоріше сенс існування. Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод. А коли переключаюсь від живопису до письменництва – це не дає творчо вигоріти. 

- Який у творчості Фредерік Верно? Він творить у будь-якій обстановці й атмосфері, де зовнішні обставини і люди не впливають і не відволікають, чи ж потребує усамітнення? Маю на увазі і літературну творчість, і живопис. Опишіть, як виглядають ці процеси, і Ви у них.

- Головним каталізатором є музика, а коли вона є – то можна творити, незалежно від місця. Міцна кава і темна кімната у нічний час, чи у денний затулена шторами допомагають закритися від світу, зануритись у атмосферу написання роману. Тому для письменництва ізоляція тільки грає на руку – письменник має жити моментом, який залишає на папері. А от стосовно живопису – це найперше дисципліна: писати картину кожний день. Мазок до мазка – і за місць картина готова. В живописі я не стараюсь поспішати за кількістю картин, навпаки: я краще одну картину буду писати довгий час, але вона вийде пропрацьованою і деталізованою.

- Як відбувається перевтілення Богдана у Фредеріка, і чи відбувається? Це дві різні особистості, чи ж відчуваєте себе цілісним?

- Псевдонім – це щось внутрішнє, а те, що внутрішнє – воно цілісне. 

- Богдане, Ви закінчили музичну школу. Зізнавайтеся: чи можливо таке, що через років десять-двадцять світ почує про талановитого музиканта Фредеріка Верно, який їздить у турне з концертами, водночас встигає писати картини і видавати книги?:)

- Надіюсь, цього ніколи не станеться), тому що це "новий час", який потрібно буде розділити між живописом і письменництвом. Єдине, де можна буде почути мою музику – це в моїй грі "Line of Death", вона буде на Android і iOS (трейлер є на ютубі), а ще в останніх розділах книги є посилання на неї. 

- Музика займає певне місце у Вашому творчому просторі. Яку музику полюбляєте? Під яку музику пишете? 

- Творчий процес у мене майже завжди відбувається під музику. З музики полюбляю переважно будь-які жанри року, від старого олд-скульного до нового. Від українських гуртів до зарубіжних. Класика з дарк кантрі, а також український фолк 60-х років. Кожний розділ у книзі писався під певну музику, яка і задавала настрій розділу. 

- Які книги зачаїлися на Ваших полицях? Що полюбляєте читати? Можливо, є улюблені письменники, до книг яких повертаєтеся?

- Читання літератури я стараюсь розбавляти від класики до філософії. Наприклад, спочатку читаю Альберта Камю "Чума", а затим читаю Марка Аврелія "Наодинці з собою", а після нього знову якась художня література. Любов до читання мені відкрив Роджер Желязни романом "Дев’ять принців Амбера". Це був перший прочитаний роман, який швидко розвивав сюжет, динамічно змінювався і завершився повною інтригою, яка продовжилась на 10 книг. Улюбленим письменником у мене є Гоголь, його роботи заворожують атмосферою української культури і традиції. А книжкова полиця наповнена такими авторами, як: Боецій, Марк Аврелій, Стівен Кінг, Роджер Желязни, Ден Браун, Альберт Камю, Едгар Алан По, Микола Гоголь, Михайло Булгаков, Еріх Марія Ремарк, Джордж Орвел, Йоганн Вольфганг фон Гете, Філіп К. Дік, Олдос Гакслі, Герман Гессе, Фрідріх Ніцше, Данте Аліг’єрі, Говард Лавкрафт, Дін Кунц і інші... До книг я не повертаюсь, читаю тільки раз, тому що боюся повторним прочитанням зіпсувати враження від першого читання.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери