Юлія, яка чомусь називає себе Джулією, вже вкотре зателефонувала мені та, чи то стривожено, чи то роздратовано, запитала: чому в її оселі нічого не змінилося?.. Тут, мабуть, слід дещо з’ясувати. Не знаю, хто їй нарадив, але не так давно ця енергійна доволі молода рудоволоса жінка...

тривожні пальці ловлять вітер тривожні пальці мов трава... я слід сльози цілунком витер бо ти не віриш у слова   весна ховалася за двері за спини спізнених людей щоб згодом вмерти на папері як вогнечас і часоклей   на тінь лягло нічне сьогодні і тінь лягла така тонка як ця...

На память 9-го Ноября 1843 года княжне Варваре Николаевне Репниной ПОСВЯЩЕНИЕ Душе с прекрасным назначеньем Должно любить, терпеть, страдать, И дар господний, вдохновенье, Должно слезами поливать. Для вас понятно это слово!.. Для вас я радостно сложил Свои житейские оковы, Священнодействовал я...

Вийди з себе у світ Там, де світло, Де сяйво – рікою Розливається понад безкраєм бескидів І сколами скель Розчахни сіру тінь І роздмухай розмай на роздолі Запали у запалі безжального шалу найкращі з пісень   Вже нема вороття. Вже закриті ворота до дому, Що навряд чи...

Цьогоріч Михась дуже чекав на свято Великодня. А втім, як і кожного року. Бо ж сім тижнів вже дотримувався якнайсуворішого посту. Саме стільки часу Ісус Христос провів в пустелі. Тому Михась вірив, що у ці дні седмиць його душа має прислуховуватись до страждань, котрі пережив Ісус Христос в...

І Вітер шугнув за пазуху - Лоскітно під грудьми. Чайкою стала запаска, Руки звели крильми. Вітер шепнув: "Злітаймо! Поговір - лихо з ним! Знаю: щоніч притайно Тужиш за тим... одним". Охнула неутішно: "Змилуйся - не мани. Я б же до нього й пішо - Через стерню й терни!" Впали на груди коси,...

Україно моя   Тиша. Тиша. Тиша. Шепоче вітер, торкаючись хвиль. Забуте. Загублене. Загарбане. І прокляте на віки нерозумінням. І там, гублячись у далечині прожитого часу, легкою луною, понад водою, понад простором, понад пам’яттю поколінь, які розгубили свою гордість, які...

Тричі мені являлася любов. Одна несміла, як лілея біла, З зітхання й мрій уткана, із обснов Сріблястих, мов метелик, підлетіла. Купав її в рожевих блисках май, На пурпуровій хмарі вранці сіла І бачила довкола рай і рай! Вона була невинна, як дитина, Пахуча, як розцвілий свіжо гай. Явилась...

І ти лукавила зо мною! Ах, ангельські слова твої Були лиш облиском брехні! І ти лукавила зо мною! І нетямущому мені Затрули серце гризотою Ті ангельські слова твої… І ти лукавила зо мною! Неначе правдою самою, Неначе золотом, в огні Без скази чищеним, — ох, ні, Неначе правдою...

Крокую парком. Згадав Ремарка.   Війна у книжці: і раптом - ніжність…   Та більше - сум: вбивають красу…   Лунає сирена. Час воєнний.   Ось їде коляска. Пропускаю: будь ласка!   Як в поганому сні: діти війни…   Дзеленчить...