Неясна для вас ця легенда І чудно читати її? Не личить стара реверенда На хлопськії плечі мої. Що ж, пані, ті вірші неясні — То власная повість моя: Мої розчаровання власні І лютая мука-змія. Колись за невласні провини Цурались мене і кляли, — Мов Каїн отой по пустини, Блудив я по...

Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу плуги круторогі, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мій тато Научив мене орати; І віру, любов, надію Буковинов скрізь посію....

Ні, вдуріти доведеться, роком кождий миг стається, дні повзуть важкі, німі із неволі у тюрмі. Діла, праці, хоч би злуди, щоб не ритись в власній груди, щоб забуть невольний стан, не ятрити давніх ран. Чарівнице злотокрила, пісне ніжна, пісне мила, ти візьми мя, не лиши, в край чудовий занеси! В...

Коли ми брате сиділи на палі нам і тоді хотілося жінку в бісову дупу нікчемні скрижалі коли томакою гатиш об стінку   Що є “The Wall” між двома світами лаштунки п`єси під назвою “Вищість” я вдягаю свій шолом з рогами тепер мене вже ніхто не...

Коли ми брате сиділи на палі нам і тоді хотілося жінку в бісову дупу нікчемні скрижалі коли томакою гатиш об стінку   Що є “The Wall” між двома світами лаштунки п`єси під назвою “Вищість” я вдягаю свій шолом з рогами тепер мене вже ніхто не...

Ніби гріб, хатинка низька, Де на світ родився я; Там була моя колиска, Там живе рідня моя. Я родився серед смутку. Виростав я в морі сліз... В кождім кутику-закутку Чув прокльони, зойки скрізь. Чим ми, бідні, винуваті, Що гризе нас вічний біль? Голод, холод в нашій хаті, А по стінах бруд і...

"Коли я був малий то ми часто ходили з мамкою в Македони до дядька Василя в гості. Збиралася ще та компанія, нас мається на увазі – дітлахів. За тих часів дітва бавилася не так, як сьогодні, ніхто не сидів ні за якими компами, ані навіть за тетрисами – гасали собі несамовито по...

А сонце присіло, стомившись, надвечір у позу лотоса. Зірки не голилися вічність, за небом ростуть будяки. Напевно, в сузір’ї Лас-Вегас жетони зітруть позолоту всю; В рахунок фальшивих імен коньяк розливається будь-який.   Від нас зачинилася ніч, їй нудно: вживає...

…Ліс цей, показувало, був чимось іншим ніж просто масивом дерев і кущів. Незворушний. Затишений в тишу. Майже матеріально в’язкий. Спокійно-неспокійний… Сказати б, що затягує тебе в гущавину: розізнати, а що там?.. І ходити по ньому, наче по-живому: в’язко та незручно....