Ні, вдуріти доведеться, роком кождий миг стається, дні повзуть важкі, німі із неволі у тюрмі. Діла, праці, хоч би злуди, щоб не ритись в власній груди, щоб забуть невольний стан, не ятрити давніх ран. Чарівнице злотокрила, пісне ніжна, пісне мила, ти візьми мя, не лиши, в край чудовий занеси! В...

Коли ми брате сиділи на палі нам і тоді хотілося жінку в бісову дупу нікчемні скрижалі коли томакою гатиш об стінку   Що є “The Wall” між двома світами лаштунки п`єси під назвою “Вищість” я вдягаю свій шолом з рогами тепер мене вже ніхто не...

Коли ми брате сиділи на палі нам і тоді хотілося жінку в бісову дупу нікчемні скрижалі коли томакою гатиш об стінку   Що є “The Wall” між двома світами лаштунки п`єси під назвою “Вищість” я вдягаю свій шолом з рогами тепер мене вже ніхто не...

Ніби гріб, хатинка низька, Де на світ родився я; Там була моя колиска, Там живе рідня моя. Я родився серед смутку. Виростав я в морі сліз... В кождім кутику-закутку Чув прокльони, зойки скрізь. Чим ми, бідні, винуваті, Що гризе нас вічний біль? Голод, холод в нашій хаті, А по стінах бруд і...

"Коли я був малий то ми часто ходили з мамкою в Македони до дядька Василя в гості. Збиралася ще та компанія, нас мається на увазі – дітлахів. За тих часів дітва бавилася не так, як сьогодні, ніхто не сидів ні за якими компами, ані навіть за тетрисами – гасали собі несамовито по...

А сонце присіло, стомившись, надвечір у позу лотоса. Зірки не голилися вічність, за небом ростуть будяки. Напевно, в сузір’ї Лас-Вегас жетони зітруть позолоту всю; В рахунок фальшивих імен коньяк розливається будь-який.   Від нас зачинилася ніч, їй нудно: вживає...

…Ліс цей, показувало, був чимось іншим ніж просто масивом дерев і кущів. Незворушний. Затишений в тишу. Майже матеріально в’язкий. Спокійно-неспокійний… Сказати б, що затягує тебе в гущавину: розізнати, а що там?.. І ходити по ньому, наче по-живому: в’язко та незручно....

німий ворон соромився плакати   під ним провалилося небо ходити ж по землі не вмів   як сліпець дзьобом виводив перед собою сліди тільки тоді в них вступав   інколи вони тиснули зі сходу чи з півночі та назад не вертався погана прикмета   а так може й голос...

Навіщо вам, Поштові скриньки, Сумні розбиті ротища, Коли село без адресатів, Коли їх пам‛ятають лише надгробки?.. Нам бракує совісти, Грюкоту І, нарешті, хоробрости, Ми недородки Чорнобиля, Клоновані яблука достигли, Генетика вся на базар – З народження...