Над озерами, річками, На полянах лісових, На стрімких високих горах, На просторах степових, -   Де лише сіріє стежка Або вкрився збіжжям лан, Скрізь розкидались оселі Наших прадідів-слов´ян.   Оселялись цілим родом: Що людина, як одна?! Кревні люде - рід...

Не боюсь я ні бога, ні біса, Маю серця гіпотеку чисту; Не боюся я й вовка із ліса, Хоч не маю стрілецького хисту. Не боюсь я царів-держилюдів, Хоч у них є солдати й гармати; Не боюсь я людських пересудів, Що потраплять і душу порвати. Навіть гнів твій, дівчино-зірничко, Не лякав мене ні...

Прибув Сава до Києва З дружиною в парі. Продавали сало, м´ясо, Яйця на базарі. З покупцями торгувались, З людьми говорили. Потім пішли Хрещатиком На Дніпрові схили. А як звідти повертались, Мовив Сава жінці: — Давай «чтокать», бо невдобно, Що ми українці.

Не вбий метелика нічного, Котрий пильнує твій вогонь. Між подорожників, Обіч рудого шляху... Роса втопила пил, спливає час, Сочиться тихо з ери в еру, Затулюєш діряву напівсферу, Та зорі губляться в бур’ян. Сьогодні, вчора... Мудро гасне ватра, І ти не в змозі наздогнати...

Не винен я тому, що сумно співаю, Брати мої! Що слово до слова нескладно складаю — Простіть мені! Не радість їх родить, не втіха їх плодить, Не гра пуста, А в хвилях недолі, задуми тяжкої Самі уста Їх шепчуть, безсонний робітник заклятий Склада їх — сум; Моя-бо й народна неволя...

Летіла ворона понад морем, дивиться — лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати. Бачить рак, що приходиться пропадати, та й каже вороні: — Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди...

Не все іще було, що може бути. Не все, що мож розумного гадать, було вже гадано. По тій же пути не все історії колеса мчать. Та тільки що розумного творилось, розумного гадалось до сих днів, — найменш у мозках одиниць зродилось, найбільш народ зробив і виповів.

Ця книжка Юрія Завгороднього вмістила вірші з попередніх поетичних збірок “Тече між пальцями пісок”, “Поміж вчора і завтра”, “На часі проща”, “Прочинене в часі вічко”, “На зламі часів”, а також нові поезії, частина яких публікувалася у...