Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо. Білий світ за церковною огорожею. Видибай, видибай між гіркоти цієї, боже мій. Білий світ гарчить і каже рожеві ясна. Ми доросли до зайвини пояснень. Тільки хтось навічно в грузьке повітря зав´яз. І говорять про нього, і...

Неначе воду у пустині, Несли ми добрість повсякчас, Такі гуманні та гостинні, Що зайди хазяйнують в нас. І декотрі аж марять грою: Жбурнути нас в пітьму німу, Щоб ми, як мухи за корою, Сиділи не лише в Криму. Леліють заміри руїнні — Розбудувать імперський дім… Жить українцю в...

Наснилося, з розлуки наверзлося, з морозу склякло, з туги — аж лящить. Над Прип´яттю світання зайнялося — і син біжить, як горлом кров біжить. Мов равлики, спинаються намети, а мушля в безсоромності цноти ніяк не знайде барви для прикмети твоїх надсад, твоєї німоти. І шклиться...

Наснилося, з розлуки наверзлося, з морозу склякло, з туги — аж лящить. Над Прип´яттю світання зайнялося — і син біжить, як горлом кров біжить. Мов равлики, спинаються намети, а мушля в безсоромності цноти ніяк не знайде барви для прикмети твоїх надсад, твоєї німоти. І шклиться...

Наснилося, що я повчав квітку, коли їй цвісти, сонечко – як йому світити, найкращого друга – з ким і про що співати. Та одного дня квітка не розкрила пелюсток, сонечко не визирнуло з-за хмар, а засмучений друг не заспівав жодної пісні. Я заплакав – і...

Важкенні співчуття і трохи подиву. Такими були похмурі емоції від зустрічі із родиною, якій вдалося вихопилася із оточеного і нещадно обстрілюваного Маріуполя. Стосовно співчуття, то, тут якісь пояснення зайві. Бо ж відомо, що жителям неприступного міста-героя і водночас майже зруйновного...

А ти відшукай себе в довгому списку локальних імен, в папірусі яндексів, тій книзі мертвих свого мікрософту, що сонцем-нулем заштовхує в рота чужий мережевий тарен, і ти зажираєш залежністю, і в голові кумариться жовто,   і вже коли груди інет-посилань від пересичення погнуті, і...

– Ви кажете, від мене тхне? Та це ж натхнення у мене!

Дочекався я Свого святонька, Виряджала в світ Мене матінка. Виряджала в світ Мати рідная І промовила Мені, бідная: «Нехай, сину мій, Ми працюємо, Нехай цілий вік Ми горюємо; Нехай сохну я, Тато горбиться, Ти на світ поглянь, Що там робиться,— Та не всі ж. як ми, В землі...