До антології увійшли верлібри тридцяти українських авторів різних поколінь: Ігоря Астапенка, Наталі Білоцерківець, Марини Варич, Оксани Гаджій, Василя Голобородька, Богдана-Олега Горобчука, Юрка Гудзя, Бориса Гуменюка, Володимира Даниленка, Теодозії Зарівни, Михайла Каменюка, Надії Кир’ян, Світлани Короненко, Олега Коцарева, Наталі Куліш, Дмитра Лазуткіна, Олега Лишеги, Марка Лівіна, Анни Малігон, Олесі Мамчич, Аттили Могильного, Зази Пауалішвілі, Олени Пашук, Василя Рубана, Олесі Сандиги, Василя Стуса, Галини Тарасюк, Юрія Тарнавського, Карини Тумаєвої, Любові Якимчук.

У поезії Європи, США, Канади верлібр став тотальним явищем. У європейських країнах навіть дуже ветхі поети вже не вміють писати силабічні вірші. А в сучасній українській поезії верлібри пише, можливо, четвертина  поетів. Навіть серед молоді кількість тих, хто використовує вільний вірш,  незначна. І для цього є дві причини: на відміну від французької, польської, чеської, естонської, грузинської, вірменської та інших мов із фіксованим наголосом, в українській мові вільний наголос і вільний порядок слів у реченні, багато голосних, крім того, існує таке явище, як мовна милозвучність, що дозволяє комбінувати  розподіл голосних і приголосних звуків, використовуючи для цього чергування прийменників, а отже, у римованій поезії українська мова ще не вичерпала свій ресурс, бо ще дає поетам достатньо свободи; а друга причина – тривала орієнтація української поезії на російську, в якій римована поеія досі залишається тотальною.

І все ж верлібр в українській поезії завжди розвивався, хоч і не був магістральним явищем літератури. Верлібри іноді писали Іван Франко, Леся Українка, Михайль Семенко, Максим Рильський, Валер’ян Поліщук, Василь Бобинський, Олекса Влизько, Василь Стус, поети Нью-Йорської  групи, Київської школи поезії, вісімдесятники та особливо наймолодші покоління українських поетів.

Щоб українську поезію почув світ, важливо в нашій країні розвивати верлібр, оскільки вільний вірш легко перекладається. Водночас написати якісний верлібр складніше, ніж силабо-тонічний вірш, у якому рима і ритмічна система заколисують. Часто в поезії за римою і строфікою приховується порожнеча, а на слух такий вірш  може сприйматися цілком пристойно. У верлібрі відсутність образів, емоцій, історії видно відразу, тому вільний вірш ближчий до первісної поезії.

Тематика зібраних у антології віршів «Створення світу триває» різноманітна. Війна на Донбасі яскраво відтворена у віршах Бориса Гуменюка та Любові Якимчук; соціальні мотиви – в  поезії Наталі Білоцерківець,  Василя Голобородька,  Юрка Гудзя, Василя Рубана, Дмитра Лазуткіна, Олесі Мамчич;  філософські – в поезії Василя Стуса,  Юрія Тарнавського, Олега Лишеги, Галини Тарасюк; любовні мотиви – в поезії  Аттили Могильного, Володимира Даниленка,  Анни Малігон, Наталі Куліш, Надії Кир’ян, Марини Варич, Марка Лівіна.

Видавничий проект підготовлено в рамках міжнародних домовленостей Київської письменницької організації. Координатор групи перекладачів – Лео Бутнару – відомий   румунський поет, прозаїк, есеїст, перекладач, голова Кишинівської філії Спілки письменників Румунії, автор близько семидесяти книжок. У його перекладі вийшло фундаментальне видання румунською мовою «Український поетичний авангард».