- Ларисо, рішення про закриття програми «Документ» остаточне? Програму закривають назавжди?
- Як ви розумієте, це питання не до мене. Бо я не працюю консервною закруткою, тобто особисто я нічого не закриваю, це питання до менеджменту каналу «1+1». В липні мене було поінформовано стосовно того, що «Документ» восени виходити не буде.

- Як Ви вважаєте, чому «чи не єдиний на українському телебаченні проект про культуру з великої літери» виявився непотрібним каналу?
- Мені здається, що це питання також треба ставити перед тими, хто ухвалював рішення про закриття програми. Я не люблю ворожити, та й відповідаю за інших тільки в якості адвоката. А це не такий випадок.

- Що особисто Вам дала праця над цією програмою? Чого найбільше Вам буде не вистачати?
- Для мене ця програма була дуже важливою, вона мене розвивала. Зацікавлення культурою – це не тільки мій професійний обов’язок, але й особиста потреба, тому намагатимуся розповідати про українських культурних героїв усіма альтернативними шляхами, котрі знайду або котрі знайдуть мене.

- Цього року зупинилися також декілька інтернет-проектів про культуру: зникла провокативна Проза, вже більше трьох місяців не оновлюється російський портал Openspace.ru, незрозуміла ситуація з українським сайтом Культпросвет. Як Ви оцінюєте цю тенденцію? Культура взагалі зникне з інформаційного простору, бо вона не цікава більшості, що формує попит?
- Якщо наводити кондитерські асоціації, то культура в нашому медійному просторі завжди була якимсь незрозумілим начинням в торті, між тістом (новинами) та кремом (спортом). Для більшості людей це не суттєво, але є люди, котрим торт смакує саме і тільки завдяки цьому начинню. Їх не дуже багато, будемо відвертими, але їх має бути більше. І саме для того, щоб людей, котрі цікавляться культурою, було більше, й потрібні різноманітні медійні культурницькі проекти. Мас-медіа ж вже давно працюють над тим, і це стосується не тільки України, щоб з`явився новий тип людини – Людина Обмежена. Духовно, інтелектуально, емоційно та чуттєво. Не знаю, хто саме ставив перед засобами масової інформації це завдання, але з ним ЗМІ фактично впоралися.

- Що треба зробити і чи варто щось робити в принципі аби зацікавити цю більшість?
- Я переконана в тому, що культурницьких проектів має бути багато, вони не повинні бути дешевими, вони повинні бути доступними для глядача, яскравими та такими, що спонукають міркувати над своїм життям, світом, шукати себе, однодумців, красу слова, звуку, фарби, кадру. Якщо ми не хочемо, щоб прийдешні покоління спілкувалися на рівні «ееее», «бл», «типу как би», «я така підійшла, а він такий каже типу, що ти ваще така» - ну і іншими «по-дебільному» написаними та промовленими текстами. Бо подібні люди вже увійшли в правлячі кола і кермують нашими життями, а це – небезпечно.