Ekain 20:42:23 Доброго дня, пані Ларисо! З цікавістю прочитав всі Ваші книжки. Навіть дещо прокоментував у своїх статтях на «Народній правді». Хочу запитати, чи дійсно Вам вдається спостерігати цілісне україномовне середовище в київських офісах, тобто там, де існують Ваші герої?

Доброго дня! На жаль, мовна ситуація в моїх книжках дещо ідеалізована, звичайно Крим майже не говорить українською, а в мене – говорить, в київських офісах вже частіше можна почути українську, але не повсякчас. Хочу сказати, що дуже багато залежить від керівника, наприклад, набагато більше співробітники Міністерства юстиції почали спілкуватися українською мовою після того, як міністром в 1995 році призначили Сергія Головатого, бо мовна проблема дійсно йому боліла, він не був лицеміром, і міг своїм прикладом заохотити людей говорити українською. Видавати двомовні тексти мені б не хотілося, тому я цього не роблю, хоча усвідомлюю, що реальну мовну ситуацію в країні мої книжки не відображають.

bolt 13:23:41 Прочитав «Сарабанду..». Класне легке чтиво, «класичний» сітком! Будете ще щось творити в такому стилі?

Рада, що сподобалося. Мабуть, буду. Бо мені подобаються смішні тексти і писати смішні штуки. Оце зараз від доволі серйозного тексту, який принаймні планувався як серйозний, мене відволікає щось явно смішне і нахабне за назвою «Коли твій режисер – жлоб!» Не знаю, що й робити:)

Ekain 13:20:10 Ваші книги мають специфічно українські сюжети і мовні засоби. Якщо їх перекладати іноземними мовами, то доведеться додавати том коментарів і footnotes на кожній сторінці. Втім, «Танці в масках» - річ більш інтернаціональна. Чи не плануєте Ви далі писати більш «міжкультурно трансплантабельні тексти»?

Якщо чесно, я не думаю, що мої тексти потребують щільної адаптації, мені здається, що вони піддаються сприйняттю іноземцями. «Танці в масках» читалися японцем, корейцем, американцем і фіном, їм вони сподобалися, та допомогли краще зрозуміти українську мову, що вони вчать. «Кавовий присмак кориці» читали французи, їм багато перекладали російською, але ніяких додаткових питань вони не ставили, а щодо моїх описів французів та паризького життя, вони сказали, що – так воно і є. Це свідчить про те, що я написала правдиво, або про те, що французи собою та цими описами були задоволені.:))) Зараз я працюю над романом, в якому дуже багато пишу про життя німців, українців в еміграції, українців в Україні, євреїв, угорців, поляків та інших. Тяжію, мабуть до того, щоб мої тексти були «міжкультурно трансплантабельними».

vassa 13:57:40 Кого з своїх героїв ти більше ненавидиш? Я от терпіти не можу Алісу. Вбив би.

В мене таких сильних почуттів ненависті не викликає ніхто. Просто деякі персонажі мені не дуже подобаються, але я можу помилятися щодо них, можливо, я просто не знаю про них УСЕ, щоб робити висновки? Аліса доволі сильний і енергетичний персонаж, тому, певне, і викликає такі емоції, але записуйтеся в чергу, вже є дві людини, котрі хочуть завдати їй шкоди. Треба... мені її попередити.:)

Marina_37 13:29:06 Лариса, а какой роман из Вашего творчества Вам нравится больше всего?

«24:33:42», «Кавовий присмак кориці» и тот, который пишу сейчас:)

Iryna 13:45:38 Пані Ларисо, чи плануєте Ви більше часу приділяти своєму жж-блогу?

Іро, я людина, яка потребує піднесення. От мені в 2000 році блог був дуже цікавий, тому я їм займалася предметно, він захоплював мене. Зараз з’явилося стільки поглинаючих і потребуючих моєї уваги занять, що не до блогу. Хоча цілком може статися щось таке, що я почну більше писати в свій жж.

Marina_37 13:27:06 Как Вам удается совмещать жизнь «бизнеса» и «писателя»?

Я очень благодарна судьбе за то, что она подарила мне возможность переключаться. Мне нравится переключаться с одного на другое. Это походит моему образу жизни, типу характера.

Marina_37 13:25:29 Ваша колонка в журнале «Фокус» одна из самых интересных. Спасибо! Пишите еще!

Мне приятно, что эта колонка одна из самых интересных, надеюсь, что редакция «Фокуса» это прочтёт и не будет экономить на приглашённых со стороны авторах)) И я ещё пофокусничаю.

Marina_37 13:25:03 Лариса, о чем Вы еще не написали книгу, но планируете написать?

Я хочу написать книгу от имени вороны. Вот не знаю, почему мне такое пришло в голову. Может быть, потому что у меня есть знакомая ворона, которая кормится куриными косточками из моих рук.

Marina_37 13:24:12 Лариса, где Вы любите бывать в Киеве? Любимый ресторан? Любимый парк?

Дорогая и любопытная Марина)) В Киеве я люблю бывать на верхнем Печерске и на Оболони. На Оболони мне привольно и я продолжаю верить, что это один из самых экологически чистых районов Киева. Любимых ресторанчиков много. Ну, к примеру, «Меланж» на Оболонской набережной, и «Траттория» на Андреевском спуске. Парки я все люблю, потому что люблю деревья. И официантов там нет, слава Богу))

ktatat 09:58:53 А для чого воно оце все вам треба? Заради грошей і попу? Тільки не треба про потребу творити і всяке інше... Для жінки основне народжувати і любити... а як альтернатива - піти в монастир! Сергій Мисько (Ктатат)

Ну якщо Ви вже за нас, жінок, вирішили, що для нас є головним, то навіщо Вам моя відповідь, шановний Сергію? Судячи з постановки Вашого запитання, Вам діалог не потрібний, і мої слова Вам не важливі, Вам головне - самому висловитися, що Ви і зробили. Мабуть, немає поруч з Вами тієї жінки, що любить вас і є щасливою Вас вислуховувати.

Sana 00:13:48 Лариса, согласны ли Вы с тем, что, если человек до 35 лет, допустим, «не сделал, не нашел себя» либо решил в корне поменять сферу деятельности, то у него нет никаких шансов? Поезд ушел? Для того, чтобы чего-то добиться, необходимо начинать как можно раньше? Спасибо.

Мне, Сана, импонируют люди действия. Я никогда не понимала славянской потребности валяться на печи и ждать, то золотую рыбку, то щуку, которые тут же бросятся исполнять твоё желание. Мне кажется, что человек должен работать и искать себя постоянно. Мы ведь и аргонавты, и Золотое Руно одновременно, всегда в поиске себя, смысла своей жизни, прочитайте повесть Ивлина Во «Елена», он очень тонко написал об этом. Сразу найти себя тяжело. Смотрите, даже наше законодательство позволяет только 35-летнему баллотироваться в Президенты, т.е. всё может быть и в 40, и в 50, и в 36, да когда угодно. Но нужно пытаться и пробовать. Мне очень нравятся детективы Рекса Стаута, а он открыл в себе писательский дар в 40 лет, хотя был вундеркиндом и с 14 лет прекрасно разбирался в финансах, экономике и логике. Да и в последствие перепробовал массу профессий и занятий.

Ekain 20:51:14 І ще одне запитання будь-ласка. Ваші книги закінчуються несподівано, наче Ви вихоплюєте стробоскопічний знімок життя. Чи не плануєте Ви колись повернутись до своїх героїв у майбутніх книгах?

Поки що я їх не повертала. Якщо вони самі захочуть повернутися, думаю, вони мені про це скажуть. А тоді і Ви, пане Екаїне, про це обов’язково дізнаєтеся. А про кого б Ви, до речі, хотіли почути?  

Ekain 20:46:48 Якщо можна, друге запитання від мене. Ваші герої - не завжди поводяться як порядні люди. Тим не менш, Ви ніколи не даєте оцінок. Це подібно до принципів цивілізованих ЗМІ: інформувати, але залишати робити висновки споживачу інформації. Від письменника зазвичай очікують оцінок. Це Ваш творчий принцип залишати читачам свободу інтерпретацій?

Мені здається, що більше оцінок очікують від журналістів, особливо, коли вони проводять розслідування, ніж від письменника. Книжка – це вигаданий, а не реальний світ, мої герої – люди, з якими ви знайомитеся, слідкуєте, можливо – спілкуєтеся і сперечаєтеся, але вони живуть в світі, обмеженому обкладинкою. Хоча, цілком можуть оселитися в Вашій голові важлива ВАША оцінка, а не моя. Моє завдання, якщо варто говорити про завдання, створити образ, який би міг вас зачепити. Про який Ви змогли б сказати: «А він – непорядний, на мій погляд». І подумати, а чому саме непорядний, і як би вчинили безпосередньо ви.

Ekain 14:05:38 Про можливе повернення героїв у майбутньому. Я б хотів почитати, що далі сталося з парою з «Забавок».

Я думаю, що в них все добре, мені здається, що це напрочуд гармонійна пара, з «Забавок» мене більше хвилює Рудий. Можливо, ним я займуся в іншому тексті:).

Ksenya_ok 13:17:19 Ларисо, чи любите Ви мандрувати? Яка з мандрівок ще свіжа, поділіться..) Що для вас натхнення і чи сідаєте ви без нього за клавіатуру? І ще, хотілося б знати, чи писатимете / пишете для дітей ще і ще :) Доброго настрою!  

Доброго дня, Ксеню! Я мандрувати дуже люблю, на жаль, зараз складається так життя, що мандрівки відсуваються на другий план, іноді я просто мрію про пасивний відпочинок. Ще в мій розклад втручаються хвороби, які заважають мені мандрувати в той час, коли вже складені маршрути, відкриті візи та квитки на руках. Але я думаю, що в 2009 році в мене буде час це виправити, і я обов’язково поїду до Англії, Уельсу, Чехії. В мене буває нетерплячка. Я не думаю, що це натхнення, якщо натхнення, то дуже кумедне. Коли мені необхідно сісти за комп і написати те, що не дає мені, наприклад, спати. Частіше за все, я це роблю. А ще є робота, коли відкриваєш файл з главою, сідаєш і займаєшся героями в тієї послідовності, яку замислив вчора. Для дітей я зараз пишу цикл історій про собак, яких я обожнюю. Все про породи собак, про те, як поводитися з цуциками, і про те, як цуцики можуть поводитися з тобою)).

Ольга М 15:18:19 А чи важко писати від імені чоловіка? Як взагалі відбувається підготовчий процес? Ти проводиш «співбесіду» із якимось знайомим щоби зрозуміти логіку мислення у певних питаннях? Конструюєш діалоги за певним сценарієм щоби «намацати ґрунт»? Або ти просто гарний спостерігач і використовуєш реальні ситуації? Цікаво. Мені дуже сподобались різні «погляди» на одну ситуацію у «24:33:42». Дякую за відповідь.

Олю, якщо жінка є відвертою з чоловіком, він також буде відвертим з нею. Хоча б і недовго. Жарт. Я люблю спостерігати, фантазувати, я не соромлюся ставити питання. Майже відразу я розумію, від імені жінки чи чоловіка я хочу розповідати історію, от мені думається, наприклад, що чоловіку виглядати смішним простіше та природніше, тому фактично всі комедійні ситуації, думки та історії в моїх текстах – припадають на чоловіків. Хоча дещо залишається і для жінок, і для дітей. Це тому що я тяжію до справедливості. Мені подобається, що я народилася жінкою. Чоловікам, окрім того, що доводиться голитися ледь не щодня, якщо вони не хочуть заблукати у власних хащах, ще й доводиться постійно мірятися один з одним. В деяких вся енергія в ці змагання йде. Вони навіть примудряються мірятися із жінками. Я пам’ятаю, як один з чоловіків сказав мені під час суперечки: «Та що ви, баби, можете знати про страх, силу та випробування? Що ви, баби, можете про це знати, якщо ніколи не служили в радянській армії?» Я йому на це відповіла, що він також не народжував взимку в умовах радянського пологового будинку, але мені на думку не спало – пред’являти йому такі претензії. Більше він зі мною не сперечався. Думаю, що радянський пологовий будинок його вразив. Хоча якби я народилася чоловіком – мені б також знайшлося що сказати про жінок. Власне, ось з цього народжуються діалоги, ситуації, стосунки.

babkina 13:16:59 Ларисо, привіт. Дуже хочу спитати - як там шиветься Шуші і Ґазі зараз? Може, про них колись буде окрема книжка? я за ними скучаю :)

Катю, привіт! Ти знаєш шушегагиться їм непогано, оце вчора вони вирішували проблему, скільки буде їздити велосипед, якщо поодинці прибирати в нього спиці, бо, на погляд Шуши, забагато спиць для одного створіння. Знаєш, я показувала оповідання про Шушу та Ґагу одному видавництву, але особливого захоплення вони в них не викликали, можливо, ми ще повернемося до перемовин, бо я про цих карапузів не забуваю і складаю історійки. А ось ти збираєшся написати колись дитячу казку «Катруська та її червона машинка?»

Інга 16:13:24 Ларисо, моє улюблена акторка Ірма Вітовська, я знаю, що вона постійно читає сучасну літературу, в мене питання, чи читала вона вашу «цифрову» книжку, де прізвища героїв так само Вітовські, чи ви з нею знайомі, що вона вам сказала з приводу книжки, і це прізвище на її честь, вона вам подобається?:) вибачте, що так забагато:)

Інго, мені також подобається Ірма Вітовська, жива, руда і яскрава. І прізвище її подобається, тому це прізвище і отримали герої «24:33:42», але в той момент, коли вони отримували це чудове прізвище, я не думала про Ірму Вітовську. Уявлення не маю, чи читала вона мої книжки, натомість я точно знаю, що вона читала твори Любка Дереша, Ірени Карпи, Ірен Роздобудько та Андрія Кокотюхи, одного разу вона була моєю гостею ще в програмі «Документ +», ми говорили, зокрема, і про її захоплення сучасною української літературою. Думаю, що вона сприймала мене тільки як ведучу програми, мені ніяково говорити гостям ефіру, що я, крім того, ще й пишу. І зовсім не треба їм знати, що я ще й захищаю, бо такі професії як адвокат, дантист, гінеколог/уролог, паспортист активізують людей надзвичайно.

Олександр Шевченко 13:15:02 Ларисо, вітання від Шевченків :) Чи не пробувала коли-небудь ти свої сили у написанні кіносценаріїв (або чи не хочеш спробувати)? Є думка, що в тебе це могло б чудово вийти :)

Привіт, Сашко! Я вас дуже з Наталкою люблю, ви це знаєте. Хочу тобі нагадати, що ти обіцяв мені роль відьми в стрічці, яку хотів виписати та зняти сам! То я чекаю:) Сама я сценарії писати не пробувала, крім, сценарію одного документального фільму, який я хочу коли-небудь довести до розуму. Я бачу, як над сценаріями працює Ірен Роздобудько, і мені здається, що терплячки моєї не вистачить на ці вправи. А оскільки людина я доволі толерантна і не можу взяти і послати хорошу людину, режисера, подалі після сьомого чи восьмого виправлення тексту, а не дев’яте виправлення сил мені не вистачить (сумніваюся, що вистачить на четверте), то скоріше я, як пан Корейко, подамся на грандіозну будівлю, і ви будете за мною сумувати:).

pula 12:26:00 Доброго дня! В мене до вас кілька запитань: 1.Чому ви до своїх героїнь-жінок ставитеся гірше ніж до чоловіків і більшість халеп сиплете їм на голови? 2. Мене надзвичайно вразили образи матерів Еріка (забавки) та Макса Вітовського (24:33:42), цілком реальні монстри. Як ви вважаєте, сини їх люблять чи ненавидять, і як такі матері впливають на синів? 3. Ваш колишній чоловік, наскільки мені відомо, має дві художні галереї, а вам би не хотілося, щоб він створив видавництво, де б могли видаватися ви і ваші друзі? 4. Ви дуже гарна жінка, чудово виглядаєте, дорого вдягнені, я бачила вас на літературних заходах, ви відрізняєтеся зовні від інших письменників, як ви думаєте, це їх дратує? Вони можуть вам мститися не сприйняттям ваших текстів, критикою?

Ого. Є такий вислів «Бий своїх, щоб чужі боялися», тому саме так я поводжуся з жінками-героїнями моїх творів. Це – жарт. Я з вами погоджуюся, до своїх романних жінок я ставлюся суворіше ніж до чоловіків. Можливо це тому, що до чоловіків я ставлюся як до дітей. Можливо,  я знову жартую. Оскільки я сама є жінкою, жінок я відчуваю набагато краще ніж чоловіків, тонше відчуваю помилки, краще розумію, тому, ймовірно, поспішаю покарати, тим самим я провчаю насамперед себе і розбираюся з собою. На мій погляд, матір дуже сильно впливає на сина. Сильніше за батька, за оточення, першу жінку, вулицю, школу. І яким буде цей вплив залежить від минулого та теперішнього життя матері, її ставлення до себе, чоловіків, життєвих ситуацій. Коли я пишу, я хочу бачити сильний материнський вплив на дітей, дослідити його, іноді – довести до абсурду, тому образи матерів, принаймні в уяві та ставленні до них їхніх синів, потужні, впливові і подекуди кошмарні. Можете вважати це психологічною вправою. Справи мого колишнього чоловіка – це його діло, я в це не втручаюся, і вам не раджу. Це також жарт. Дуже добре, що в нього художні галереї, мої рукописи видавці із задоволенням перетворюють на книжки, от з малярством справи в мене гірші. Принаймні, судячи з виразу обличчя викладачки, котра роздивлялася мою людинку, що мене попросили зобразити на вступних іспитах в художню школу, вона вирішила, що я майбутній маніяк. Тому, коли я раптом вирішу стати видатним художником, а ніхто не знає, який маразм чекає на нього, коли і де саме, я притягну свої геніальні полотна до галерей свого чоловіка і спробую скористатися нашими теплими стосунками. Дякую, що нагадали про цю можливість. Дякую за компліменти стосовно мого зовнішнього вигляду. Ви знаєте, в мене є один знайомий, не дуже приємний, якого дратують люди з карими очима, він вважає, що за карими очима ховається або циган, або жид. До ромів та євреїв він ставиться жахливо. І я, наприклад, не вважаю, що це – проблема євреїв чи ромів, це проблема виховання та світогляду цієї людини. Тому мене не дуже хвилює, що і хто про мене думає. Мене це не хвилювало в підлітковому віці, не хвилює і зараз. Звичайно, що я не стрибаю до стелі від радощів, коли чую про себе неприємні речі, але не й ридаю ридма. Я – людина доброзичлива, а інші – хай відповідають за себе.  

kolorutka 16:36:09 Яка книжка зі всієї вашої творчої добірки здається вам найкращою і чому?

Любов дуже важко пояснити. Як до людини, так і до чогось іншого. Як не дивно, набагато простіше пояснюється ненависть. Мені подобається «Кавовий присмак кориці» і «24:33:42». Тому що вони базовані на моїх відчуттях, помилках, любові та злості. Тому що завдяки їм я придбала щось, і чогось позбулася. Тому що вони – живі. Але, можливо, це просто в мене зараз такий настрій. «Забавки з плоті та крові» я також люблю.

Crazy_Spider 18:34:14 Чи заробляє сьогодні автор «бестселеру по-українськи» за свою книжку хоча би мільйон гривень? Чи ж українські письменники сьогодні роковані на те, щоби горбатитися яким-небудь клерком або кочегаром? Тільки реально, пліз...  

Шановний Навіжений Павуче, якби я була автором українського бестселеру, неодмінно поділилася би з вами інформацією про мої прибутки. Але я в міру популярний автор з книжковими накладами 3 000 – 5 000 примірників. Тому в моєму випадку не можна вести мову про мільйон, про десять тисяч також не можна, а от про п’ять – можна. Будуть більшими наклади – будуть більшими і гонорари. Буде зацікавленість в тексті кінематографа – тут вже піде мова про більш суттєві тисячі. Те саме стосується і виходу на світовий книжковий ринок, перекладів тощо. Треба працювати і вірити. До речі, на мій погляд, письменника робота не може принизити. Якщо робота є для тебе цікавою, такою, що тебе розвиває, це – досвід, а досвід для письменника є штукою корисною. Кориснішою за алкоголь та ледарювання. Крім того, за робочий досвід можуть непогано платити. Втім, завжди є місце аскетизму, можна відмовитися від будь-якої роботи, задовольнятися малим, і писати-писати-писати. 

insider 12:48:04 Чому пані Лариса не святкувала вчора Меланку в Купідоні в колі друзів?:) якщо святкувала, то як? + чи є розрізнення для вас старий новий рік і Меланка?

Пані Лариса вчора до другої ночі працювала, тому святкувала Меланку в асьці, обмінюючись з друзями щедрівками, і частувалася гарним вином в колі родини. Старий Новий рік останнього разу я святкувала ще в 80-х роках. А вчора ми з подругами писали дванадцять спеціальних записочок-бажань, котрі треба запхати під подушку, на яких треба було ніч проспати, а потім витягти для себе три. Дуже приємно, що витягуєш зазвичай щось гарне, бо погане сам собі не пишеш:).

Артур 16:51:20 Лариса, можете назвать 3 -5 книг, которые наиболее повлияли на ваше мировоззрение.

Артур, добрый день. Выбрать книжки очень сложно, потому что их намного больше, проще всё-таки с авторами, если Вы не возражаете, я их назову: 1. Астрид ЛиндгренТуве Янссон 2. Ивлин Во 3. Роберт Музиль 4. Антон Чехов 5. Оскар Уальд.

babkina 13:43:38 Це знову я. Ларисо, а є якісь маленькі хитрощі, щоби примусити себе «відкривати файл, сідати і займатися героями в замисленій послідовності», а не сідати замість цього дивитися кіно чи йти теревенити з кимсь? :) Чи це завжди відбувається легко та невимушено?

Катю, чесно тобі відповідаю, коли я не хочу писати, а хочу займатися чимось іншим, я себе не примушую. Життя не надто довге, щоб витрачати його на примус, ми ж, слава Богу, не у в’язниці, яка дисциплінує та обмежує, і з самого себе в’язницю робити не варто. Хоча лінь це дуже хитра потвора, яка може переконати тебе в будь-чому. Спробуй з нею домовитися, ну, от в мене буває таке: «я зараз попрацюю, допишу главу, а вже потім з виснаженим ледарюванням та заспокоєною совістю, кілька днів не буду відкривати файл»)).

лиза 12:08:30 Уважаемая Лариса! Кроме того, что Вы пишите интересные романы, которые мне очень нравятся. Вы ещё и замечательная эссеистка. Не планируете ли выпустить сборник Ваших эссе? Мне кажется это было бы интересно Вашим читателям. И ещё... Не поступали ли Вам предложения снять фильм по одному из Ваших романов? И если такие предложения были, то по какому из Ваших произведений?

Здравствуйте, Лиза, спасибо за интерес к моему творчеству. Если честно, я очень равнодушна к своим эссе в смысле их книжности, т.е. есть тексты, которые ты видишь в книжке, а есть тексты, которые, на мой взгляд, лучше смотрятся в журналах и газетах, у меня нет особого желания и намерения их собрать и издать. Хотя я с удовольствием прочитала книжку эссеистов «Газети по-українські» В. Жежеры, А. Бондаря, С Пыркало и Н. Рябчука, да и эссе Светланы Пыркало «Кухня егоїста» кажутся мне симпатичными. Предложение по поводу кино поступало только одно, касалось оно книжки «Кавовий присмак кориці», пришло из Германии, и до сих пор находится на стадии планирования и разработки.

Marina_37 13:27:56 С такими добрыми глазами роль ведьмы лучше на пробовать! :) Лучше ангела! :)

Марина, не портите мне кастинг!!!! ))

Marina_37 13:26:09 Как приятно читать книги и иметь возможность общаться с автором! Это просто супер! Спасибо!

Марина, спасибо за вашу заинтересованность!

Дякую всім, хто прийняв участь в цьому спілкуванні, а також, Сергію Руденку за організацію чату і за оперативність)) Хай нам всім щастить, і цей рік принесе тепло в наші серця і оселі, принаймні в зимовий період:)

Фото: Костянтин Стрілець.