Прикметно, що сьогодні також вийшло нове відео на Ютюб-каналі Культуртригер, воно якраз присвячено феномену популярності Жадана та рясніє несподіваними прогнозами та відсилками до коренів всенародної відомості цього письменника. 

Коментуючи мотивацію щодо зйомок цього відео, один із авторів каналу - поет Богдан-Олег Горобчук іронічно зазначає: “Ця тема - всюдисущість Сергія Вікторовича Жадана, який хедлайнерив [Книжковий] Арсенал, як тільки міг, умів і хотів, і всі переконалися, що дуже різноманітно. Десь про це в цьому відео, а також про те, куди ця різноманітність Сергія Вікторовича доведе”

Буквоїду вдалося отримати сценарій відео, написаний від імені Горобчука, тож якщо ви більше любите читати тексти, ніж дивитися відео-варіанти - нижче ми його приводимо в дещо скороченому варіанті. 

З чого зроблений Сергій Жадан? Із трьохсот китайців та кількох десятків літературних премій від різних держав світу, із принципового протистояння з Кернесом, з якого він вийшов переможцем та звання найсексуальнішого літератора України, із ефірів на Радіо НВ та дисертації про Семенка.

Як усе це уживається в одній людині, а головне - на тлі якого культурного бекґраунду та з якими наслідками - дивіться у цьому відео каналу Культуртригер. 

Скажу відверто - далі буде про одну з моїх улюблених історій успіху. При чому загалом, а не лише з-поміж літераторських. 

Сергій Вікторович Жадан вигулькує до нас із медійного поля то як фронтмен чергового рок-гурту, то як автор супер-популярної поетичної збірки, то як кіносценарист, то іще бозна-в-який спосіб.  

В дев’яностих від був лише одним із багатьох провідних поетів

Але протягом подальших років набрав такої ваги та маститості, що в свої неповні сорок шість уже шугає в захмарних вершинах української літератури. Як свідчать соціологічні опитування - мало не досягаючи показників популярності Ліни Костенко. Як же так сталося?  

У дві тисячі третьому році я приїхав до Києва навчатися в універі Шевченка на соціології. 

Так склалося, що я навчався в один час з іншими нині відомими поетами - Іриною Шуваловою, Павлом Коробчуком, Антоном Полуніним тощо. 

Тоді ми чимало спілкувалися та обговорювали, зокрема, сучасну українську поезію, куди ж без цього. 

В наших розмовах звучали прізвища дуже багатьох поетів - без перебільшення, десятків. 

Ми вже тоді постійно виступали на фестивалях поряд із ними, напиваючись на афтепаті та захоплено ловлячи кожне слово, як і всі молоді літератори в усі часи. 

Вже тоді ми зрозуміли, що поети зазвичай не тусують поодинці, а об’єднуються в групи. Судіть самі: 

• Андрухович, Неборак, Ірванець, тобто Бу-Ба-Бу. 

• Лучук, Гончар, Садловський, тобто Лу-Го-Сад. 

• Позаяк, Либонь, Недоступ - тобто “Пропала Грамота”. 

• Андрусяк, Процюк і Ципердюк, тобто “Нова деґенерація”, 

• а іще Пси Святого Юра - Герасим’юк, Римарук, Покальчук та інші, 

• а іще Мюнна Туга - Кіяновська, Савка, Сняданко і Міщенко… 

Також ми знали, що існує іще одна, харківська літературна група - “Червона фіра”, названа на честь однієї з пісень Братів Гадюкіних. А учасниками цієї організації є поети Сергій Жадан та Ростислав Мельників, а також загадковий пан Пилипчук, про якого я досі нічого не знаю. 

Особисто мені Червона фіра була симпатична тим, що називала своїм стилем “неофутуризм”, а ми в житомирській Мистецькій Ґільдії Неабищо практикували постфутуризм. А потім я прочитав збірку Сергія Жадана “Історія культури початку століття” і зрозумів, що він іще й реально крутий поет.  

Отже, зафіксуємо одну важливу думку. Станом на дві тисячі третій рік Сергій Жадан був одним із кількох десятків талановитих поетів, якими багата українська земля. 

Минуло вісімнадцять років - і тепер у нашій культурі він суперзірка такої величини, яких на сорокамільйонну націю буває кілька штук на покоління. І з цим твердженням, я певен, мало хто посперечається. 

Потім, у дві тисяча четвертому, був роман “Депеш мод” й усвідомлення Жадана як цікавого і глибокого прозаїка. Тоді ж - альбом гурту ЛЮТ “Тоуріст зон”, чудовий ейсід-джаз на слова Жадана, який засвідчив його потужний сонграйтерський потенціал. 

А у дві тисячі шостому він навіть написав післямову до моєї другої збірки. Тоді я - ще дуже молодий літератор - почав цінувати його як культуртрегера. 

Тобто людину, яка присвячує свої зусилля розвитку культури, а не лише піару власної персони та творчості. 

І тут як різко перерву хронологічний виклад, щоб копнути ще глибше. Я вважаю, що в успіху Сергія Жадана є як мінімум три кити, яким він завдячує своїй теперішній топовій позиції в культурному просторі. От про них я й розповім детальніше. 

Перше, чим вражає феномен Жадана - це універсальність і різноманітність при збереженні якості вихідного продукту. 

Так, у Жадана, як і в кожного з нас, трапляються сильніші і слабші поетичні збірки, трохи попсовіші на тлі інших музичні альбоми, та і серед його романів, певен, кожен має своїх фаворитів.  

Але де ви ще бачили настільки універсальних гравців? Вангую, що років у шістдесят Жадан нарешті всерйоз зайде на територію сучасного візуального мистецтва. 

Це якщо за кілька років до того його не поглинуть президентські обов’язки, що також не можна цілком виключати. 

Другий важливий китяра для Жадана - це стабільність і продуктивність. 

Жадан - один із небагатьох українських митців, які здатні повністю себе матеріально забезпечувати творчістю, і вочевидь це також стимулює його нестримно творити. 

Що не рік - то або нова збірка, або п’єса, або музичний альбом, або мультимедійний проєкт, або чергова міжнародна премія як реакція на черговий переклад за кордоном. 

Невідомо, скільки в цьому нестримному потоці матеріальної зацікавленості, а скільки - експресивної іскристості та натхнення, однак продукція, яку породжує цей митець, стабільно користується попитом багатьох і багатьох людей.  

Третя феноментальна жаданівська фішка - це вміння поєднувати доступність своєї поезії з естетичною переконливістю. 

Іншими словами, Жадан - це сильний митець, який здатен достукатися до сотень тисяч, якщо не мільйонів. Або ж популярний кріейтор, що зберігає високий рівень культурних продуктів і практично ніколи, за винятком може музики, не зривається у попсу.  

Мабуть ви оце мене слухаєте і думаєте собі: окей, Жадан прикольний митець і доволі відома та публічна людина, його вплив на культурну сферу очевидний. Але куди далі? Чи є стеля у цього талановитого та амбітного митця? 

Особисто мені хотілося би вірити, що колись Сергій Жадан поблажливіше ставитиметься до політики і зможе впливати на неї не лише як представник громадянського суспільства. Можливо навіть спробує себе в ролі кандидата у президенти. А чому ні - здається, у нього для цього є чимало підстав. 

По-перше, Жадан з Луганщини, але україномовний і україноцентричний. Це - крутий аргумент для тих, хто не вірить в українську Луганщину і схильних забувати, що крім Жадана вона подарувала нам таких сильних поетів, як Василь Голобородько чи Люба Якимчук. 

По-друге, здатність Жадана створювати стабільні та якісні проєкти не викликає сумніву.

По-третє, він упізнаваний і популярний, до того ж практично не має негативного флеру. 

А по-четверте, він зробив стільки для того, щоб в Харкові здох сєпарський рух, та й волонтерив загалом чимало й помітно. Тож чому б і ні - навіть такі на перший погляд єретичні ідеї можуть виявитися не такими вже й тупими. 

А ви вважаєте, що така людина, як Сергій Жадан може стати президентом? Якщо так - пишіть про це в коментарях до відео, хай ті, хто хоче, щоб він залишався митцем, обміняються з вами найнапуструненішими аргументами!