Словенський письменник Томаж Шаламун (по-словенськи: Tomaž Šalamun) народився 4 червня 1941 року у хорватській столиці Загребі, невдовзі його родина переїхала до Cловенії. Гімназію закінчив у місті Копер (1960), а студії історії та історії мистецтв в Люблянському університеті (1965). У студентські роки співпрацював із об’єднанням «ОНО», до якого входив також його брат Андраж Шаламун. У 1969 році почав працювати стажером у Модерній галереї Любляни, в 1971 році – асистентом з історії мистецтв в Академії образотворчого мистецтва в Любляні. У 1970 році був на тримісячних післядипломних курсах у Пізі. В липні того ж року його запросив Нью-Йоркський музей сучасного мистецтва як члена об’єднанням «ОНО»; залишився там на місяць. Восени 1971 року був запрошений в США в університет штату Айова, де працював на кафедрі порівняльного літературознавства та теорії літератури до 1972 року. Пізніше на запрошення Американської мистецької колонії «Yaddo» тричі по два місяці провів в США (1974, 1979, 1986). За кордоном Томаж Шаламун активно творив, більшість його віршів була написана на чужині. У 1979 році Томаж Шаламун одружився з художницею Меткою Крашовец. Як член об’єднання «ОНО» брав участь у виставках в Любляні, Белграді, Загребі, Нью-Йорку, персональну виставку мав у місті Крань. Словенським класиком Томаж Шаламун став у 1993 році, колив вийшла збірка його вибраних віршів «Кондор» («Kondor»). У 2005 році був обраний членом-кореспондентом Словенської академії наук і мистецтв, у 2013 році – її дійсним членом. Помер Томаж Шаламун 27 грудня 2014 року в Любляні.

Перші свої вірші Томаж Шаламун почав публікувати в часописі «Перспективи» в 1963-1964 роках, де працював редактором. Органам влади твори Томажа Шаламуна здалися ворожими, тож журнал закрили, а його самого заарештували. Завдяки реакції громадськості та підтримці одного з найвідоміших сербських поетів, Оскара Давічо, через кілька днів його випустили.

Томаж Шаламун є представником другої післявоєнної ґенерації у словенській літературі. Є першим зі свого покоління, хто впровадив тип модерністської поезії. Він відмовився від традицій соціального реалізму, символізму та екзистенціалізму. Видав кілька десятків поетичних збірок: «Покер» («Poker», 1966), «Призначення пелерини» («Namen pelerine», 1968), «Проща до Марушки» («Romanje za Maruško», 1971), «Біла Ітака» («Bela Itaka», 1972), «Америка» («Amerika», 1972), «Арена» («Arena», 1973), «Сокіл» («Sokol», 1974), «Імре» («Imre», 1975), «Друїди» («Druidi», 1975), «Турбіни» («Turbine», 1975), «Свято» («Praznik», 1976), «Зорі» («Zvezde», 1977), «Метод ангела» («Metoda angela», 1978), «Слідами гри» («Po sledeh divjadi», 1979), «Історія світла є помаранчева» («Zgodovina svetlobe je oranžna», 1979), «Маски» («Maske», 1980), «Балада для Метки Крашовец» («Balada za Metko Krašovec», 1981), «Аналогія світла» («Analogija svetlobe», 1982), «Голос» («Glas», 1983), «Сорнет про молоко» («Sonet o mleku», 1984), «Люблянська весна» («Ljubljanska pomlad», 1986), «Міра часу» («Mera časa», 1987), «Жива рана, живий сік» («Živa rana, živi sok», 1988), «Хлопчик і олень» («Otrok in jelen», 1990), «Словеса сонця» («Glagoli sonca», 1993), «Амбра» («Ambra», 1995), «Чорний лебідь» («Črni labod», 1997), «Книга для мого брата» («Knjiga za mojega brata», 1997), «Море» («Morje», 1999), «Ліс та чаші» («Gozd in kelihi», 2000), «Таблиці» («Table», 2002), «Звідтам» («Od tam», 2003), «Шо є шо» («Kaj je kaj», 2005), «Сонячний потяг» («Sončni voz», 2005), «Синя вежа» («Sinji stolp», 2007), «Хибний світ – чужий світ» («Narobe svet je tudi svet», 2010), «Літній час» («Letni čas», 2010), «Опера буфа» («Opera buffa», 2011), «Коли» («Kdaj», 2011), «Немовлята» («Dojenčki», 2014), «Оргії» («Orgije», 2015), «Та, що піднімає точку, спить» («Ta, ki dviga tačko, spi», 2015). Із повним правом Томаж Шаламун вважається найпродуктивнішим словенським поетом.

Вже перша поетична збірка Томажа Шаламуна «Покер» викликала амплітуду сприйняття сучасниками – від заперечення до возвеличення. Цією поетичною збіркою він відкрив двері в такий поетичний світ, який не був відомий раніше. Цей світ невидимих переживань виражав своєю особливою мовою. Томаж Шаламун виробляв свою мову, використовуючи надбання попередників. Уводив у свої вірші слова й теми, які дотогочас вважалися в поезії табуйованими. Уводив їх таким чином, що вони органічно вписувалися в його вірші. Ніколи не писав від першої особи. Поетове «я» скрите в мові, у прихованому оповідачеві, так що він ніколи не промовляв віршів безпосередньо із себе. Хоча б у вірші «Народна»:

Кожен справжній поет – чудовисько.

Він нищить голос і тих, хто поряд.

Він – гул будівельної техніки,

яка руйнує землю, щоб черви нас не поїли.

П’яниця продає останнє пальто.

Злодюга продає власну матір.

Тільки поет продає душу, аби

відірвати її від тіла, яке так любить.

(Тут і далі переклав Володимир Криницький).

У поезії Томажа Шаламуна людина, вінець творіння, наче ховається у прихисток між речами. Промовляють самі речі, цілий світ, а поет примістився у сховку дитячої невинності. Ця дитяча невинність має ту властивість, що вона безіменна, не може назвати сама себе. Речі в цьому поетичному світі сприйняті хибно, йменовані іншими словами, світяться новим якимось світлом, промовляють іншим голосом, пробуджуються до нового життя. Вони наче вкрадені самі в себе, а мистецькими руками Томажа Шаламуна поставлені в новому поетичному порядку. Його вірші мають струнку будову, яку автор винайшов для себе і культивував, вони певним чином неповторні. Деякі вірші Томажа Шаламуна відзначаються лапідарністю та сенсовною насиченістю.

Більша

втіха –

губити

жінок,

аніж гроші.

Щонайбільша

ж

утіха –

згубити

свою

смерть.

Томаж Шаламун був учасником багатьох поетичних фестивалів, різноманітних літературних майстерень. У рамках своїх літературних тупне часто відвідував США, де виступав і різних навчальних закладах (Vermont College, University of Iowa, Sarah Lawrence College, Harvard University, Columbia University, Georgia State University, University of Massachusetts-Amherst, Emory University, University of Mississippi). Журі Берлінської мистецької програми (DAAD) у травні 2002 році запросила Томажа Шаламуна на рік у Берлін (стипендії були призначені діячам літератури з цілого світу).

Томаж Шаламун чи не найбільше зі словенських письменників перекладався іншими мовами, лише в перекладі англійською мовою вийшло понад десяток його книжок (зокрема: The Selected Poems of Tomaž Šalamun. Translated by Elliott Anderson, Anselm Hollo, Deborah Kohloss, Sonja Kravanja, Veno Taufer, Michael Waltuch, introduction by Robert Hass. Ecco Press, 1988; Blue Tower. Translated by Michael Biggins, Houghton Mifflin Harcourt. New York, 2011). Книжки Томажа Шаламуна вийшли в перекладі французькою (Poèmes choisis. Traduit par Mireille Robin et Zdenka Štimac. Introduction par Jacques Roubaud. Paris, 1995; Livre pour mon frère. Traduit par Zdenka Štimac. Saint-Nazaire, 1998), італійською (Acquedotto: poesie scelte (con testo originale sloveno a fronte). Tradotto da Giuliano Donati. Novara, 2001), німецькою (Lesen: Lieben: Gedichte aus vier Jahrzehnten. Nachwort und Übersetzung von Fabjan Hafner. Frankfurt am Main, 2006), іспанською (SEllección de poemas. Traducción Pablo Juan Fajdiga. Madrid, 1999) та іншими мовами.

Томаж Шаламун отримав багато літературних премій і нагород, здобув неофіційний титул: «Генерал словенського аванґардизму».

Окремі вірші Томажа Шаламуна українською мовою переклав Володимир Криницький (TekstOver. – 2015. – № 2).