Re: цензії

18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника
15.03.2024|Ірина Фотуйма
Дух єства і слова Богдана Дячишина
14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наук
Радянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
09.03.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Інтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
09.03.2024|Ігор Зіньчук
Свідомий вибір бути українцем
07.03.2024|Богдан Дячишин, Львів
Студії слова єднання
07.03.2024|Василь Добрянський
Гроші пахнуть пригодами
06.03.2024|Валентина Семеняк, письменниця
Майбутнє за вогнярами і мальвенятами
03.03.2024|Ігор Зіньчук
Моя правда

Інфотека - письменники

Лучук Іван

Народився 24 лютого 1965 року у Львові в письменницькій родині.

Закінчив слов´янське відділення філологічного факультету Львівського університету ім. І. Франка (1986), аспірантуру московського Інституту слов´янознавства та балканістики (1992), докторантуру Інституту літератури ім. Т. Шевченка (2011). Кандидат філологічних наук (1994). Доктор філологічних наук (2013). Старший науковий співробітник Інституту Івана Франка Національної академії наук України. Член Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (1989), Міжнародної асоціації україністів (1990), Міжнародної асоціації білорусистів (1991). Співзасновник Асоціації українських письменників (1997), Міжнародної асоціації візуального мовлення (International Association of Visual Languages) (1997), літературних груп «ЛУГОСАД» (1984), «Геракліт» (Голінні ентузіасти рака літерального) (1991), «ПУП» (Планетарна Управа Паліндромії) (1993). Координатор Львівського регіонального відділення АУП (1997-2003). Викладав церковнослов´янську мову в Українському католицькому університеті (до 2002 - Львівська богословська академія) (1995-2007). Був Провідником Парнасленду львівської газети «Ратуша» (1990-1995), головним редактором часопису «Театральна Бесіда» (1990-1991), заступником редактора газети «Діти Марії» (1993-1997), мав авторську шпальту «Стелаж» в газеті «Молода Галичина» (2002), шпальту «Книжкова полиця» в газеті «Експрес» (2003), шпальту «Інститут літератури» в газеті «Поступ» (2004), був колумністом «Львівської газети» (авторські рубрики: 2006 - «Сумніви сорокалітнього», 2007 - «Літературний jazz», 2008 - «Менше з тим»), мав шпальту «Стелаж Івана Лучука» в газеті «Новий погляд» (2008), шпальту «Бортжурнал Івана Лучука» в газеті «Суботня пошта» (2009). Автор поетичних збірок «Ритм полюсів» (в кн. «ЛУГОСАД: поетичний ар´єрґард», 1996; в кн. «Лугосад: об´єктивність канону», 2007), «Сонетії» (1996), «Паліндромони» (1997), «Тридцять три сонетії» (1998), «Сто одне щось» (2002), «Трохи білого світу» (2005), «Велес - се лев» (2008), «Нове та давнє» (2009), «Дочка Агасфера» (2011), книжечки для дітей «Грайлива абетка» (2009). Видав літературознавчо-есеїстичні книжки «Ніби поезієзнавчі шкіци» (1996), «Трохи поезієзнавства» та «Поезієзнавча кафедра» (1997), «Триєдине поезієзнавство» (1998), «Сумніви сорокалітнього» (2008), «Дикі думи» та «Літературний джаз» (2011), «Цебер амброзії» (2013), «Зловити дятла» (2015), монографію «Мистецтво поетичне в дискурсі української лірики та письменницької критики» (2012). Із прози вийшли: роман «Уліссея» (2000), книжка оповідань для дітей «Пригоди Курдодима та Цурумпала» (2017). Укладач альманаху кохання «Королівський ліс - 2» (2002). Упорядник антології української поезії ХХ століття «Дивоовид» (2007), антології української любовної лірики кінця ХІХ - початку ХХІ століття «Літургія кохання» (2008), антологій української поезії для дітей «Зелене Око: 1001 вірш» (2008) та «Зелені очі: 1001 вірш» (2010), антології «Вертоград: Українське поетичне тисячоліття» (2009), антології сербської поезії для дітей у переспівах Оксани Сенатович «Кошеня в кишені» (2010), антології «Ars poetica: Українська лірика про мистецтво поетичне» (2011), антології «Мистецтво поетичне: Хрестоматія української літературної критики й есеїстики про поезію» (2012). Співупорядник антології серболужицької поезії для дітей у переспівах Володимира Лучука «Ластівка з Лужиці» (2010, спільно з Тарасом Лучуком), антології української еротичної поезії «Біла книга кохання» (2008, спільно з Вікторією Стах), антології української паліндромії «У сузір´ї Рака» (2011, спільно з Миколою Мірошниченком). Видав книгу-пастиш «Історія світової поезії» (2010), збірник есеїв, прози та драматургії у власних інтерпретаціях «Фрагменти балканської мозаїки» та книгу перекладів, версій, переспівів і варіацій «Позичена дримба» (2012; електронний варіант).

Автор найдовшого паліндромного тексту (3333 знаки) в українській літературі «Епос і нині сопе» (1993). Академік Міжнародної академії заумі (1998). Нагороджений Грамотою Західного наукового центру НАН України та МОН України «за вагомий внесок у розвиток науки і освіти» (2013), Грамотою Департаменту освіти і науки Львівської облдержадміністрації «за вагомі досягнення у науковій і науково-організаційній роботі» (2014). Лауреат літературної премії імені Романа Федоріва за найкращі критичні публікації в журналі «Дзвін» 2012 року, Львівської обласної премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури в номінації «Літературознавство, сучасна літературна критика та переклади» імені Михайла Возняка (2013), Літературної премії в галузі критики ім. О. І. Білецького (2015). Учасник літературних фестивалів в Україні, Австрії, Білорусі, Канаді, Латвії, Польщі, Росії, Сербії, Словаччині, Хорватії. Твори Івана Лучука публікувалися в перекладі англійською, білоруською, латиською, німецькою, польською, російською, сербською, словацькою, французькою, хорватською, іншими мовами. Упорядник серії поетичних антологій «Дивоовид». Співупорядник (разом із Борисом Щавурським) і науковий редактор шеститомної енциклопедії «Світова література у персоналіях і пам’ятках».


Розлучений, має шестеро дітей.



Партнери