У попередніх оглядах згадувалися твори, які при бажанні можна або зарахувати, крім позажанрової сучасної вітчизняної белетристики, також і до детективного чи кримінального романів, або класифікувати відповідно до напрямку та тематики. Так чи інакше, всі романи, перераховані в попередніх текстах (а їх загалом набралося 15), сміливо можна вважати кращим із того, що вже написано в зазначеному сегменті, за версією вашого автора, тобто – Андрія Кокотюхи. І якщо колись хтось таки захоче видати Антологію Українського Детективу, включивши до неї найбільш достойні твори, котрі вийшли друком станом на вересень 2009 року, думаю, скористатися цим порадником буде не зайве.

Тепер лишилося назвати 10 детективних, кримінальних романів, а також – трилерів та «чорних» історій,  які я вважаю кращими з того, що в нас було написано і виходило друком. Більшість прізвищ і назв навряд чи щось комусь скажуть: подібна література пишеться і видається в нас безсистемно, невеликими тиражами, не сегментована та не структурована, як, з рештою, і весь український ринок художньої літератури. Тим не менше, всі ці десять книжок є в моїй особистій бібліотеці.

Звичайно, через слабку динаміку розвитку жанру аналогів Жану-Крістофу Гранже, Борису Акуніну, Дешилу Хеммету, Олекандрі Марініній, Вірджіні Депант, Бриджіт Обер, Коліну Гарінсону, Стівену Хантеру тощо в цьому переліку, на жаль, нема. Натомість можемо говорити про інше: українська масова література (не говорю тут про мелодраму, фантастику і фентезі) розвивається хоч і спорадично та безсистемно, автори хоч і не орієнтуються на кращі зразки європейського, американського, японського чи російського детективу, бойовика чи трилера, це дає підставу говорити про власне, ні на що не схоже обличчя справді молодого і не надто досвідченого українського чтива.

Тому, визначаючи сам для себе ТОП-10, я роблю на це поправку. Бо все інше – або таке саме, або гірше, або – дуже погане. Отже, десятка складена не за принципом «краще з кращого», а за принципом «краще з того, що є». Проте добре, що і таке є. Повірте: для тих, хто любить подібну літературу, названі далі твори видадуться достойними.  

Увага! Тут і далі твори будуть називатися в алфавітному порядку! Перший номер не означає перше місце! Прошу не робити хибних висновків! 

1. Сергій БОРТНИКОВ. Карателі. Детектив 

Розхристаний і не завжди послідовний, як і описані в ньому шалені 1990-ті роки, роман луцького автора коли в міру, коли – не зовсім помірно та помірковано пафосний. Проте пафос цей, на відміну від пафосу пересічного націонал-патріота – щирий у своїй наївності і, навпаки, наївний у своїй щирості. Бо протистояння Добра і Зла тут по-казковому чорно-біле, без напівтонів. Колишні військові та працівники міліції створили приватний спецпідрозділ «Карателі», аби під корінь викорчувати мафію на Волині та «перевертнів у погонах», котрі її покривають. Благородна, хоча, в принципі марна, як всяка вічна справа, не може робитися без гасел. Якщо гасла підкріплюються реальними справами, які дають реальний результат, на них можна в процесі читання і не звертати увагу.  

2. Ян ВАЛЕТОВ. Залишитися в живих. Трилер 

Роман дніпропетровського колеги в оригіналі написаний російською мовою, і це виправдовує сюжет: авантюристи, котрі вирушили в тиху бухту за скарбами затонулого судна, не українці за менталітетом. Бо питомі українці – здебільшого не авантюристи. Проміняють жінку на тютюн та люльку, аби закурити і спокійно сидіти, пихкаючи, поки вода не пронесе вниз по течії труп ворога. Проміняють – і правильно зроблять, проблем менше, скарб знайдуть швидше. Та й українські жінки здебільшого не такі сексуально ненаситні, як героїня роману, через яку мужчини, власне, мають проблеми з пошуком скарбу. Кажуть, автор цього роману – фантаст. Нехай собі: «Остаться в живых» - фантастично захоплююча історія. 

3. Олексій ВОЛКОВ. Виконавець. Детектив, трилер 

Перший і кращий роман лікаря-письменника з Тернопільщини. Герой на перший погляд – зовсім не герой. На другий погляд – теж. Але коли треба пояснити самому собі дивні видіння та безпричинні страхи, він вирушає в далеку подорож. Яка, зрозуміло, безпечною та приємною не буде. Навіть у кращій сцені роману, коли чоловік виколупує себе з підземної пастки лише за допомогою ножа, ми бачимо не Героя, а українця, який із відчаю та бажання врятувати своє життя готовий одненьким ножем гори звернути. Не доводьте… 

4. Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ. Ангельська плоть. Детектив

Покійний Павло Архипович Загребельний детективів узагалі-то не писав. Але на початку 1990-х, відгукуючись на читацькі потреби, спробував себе і в цьому жанрі. Так один за одним вийшли «Ангельська плоть» і «Попіл снів». Другий роман краще не читати, аби не псувати собі враження від першого. Бо «Ангельська плоть» - не просто історія про «чорних археологів». Заслуговує на увагу персонаж головного злочинця, вірніше – злочинниці. Жінка мститься всьому світові через рідкісну ваду статевих органів. Наслідок ганджу – неможливість отримати задоволення від сексу. Ось кого боятися треба!   

5. Дана ДІДКОВСЬКА. Обіцяю не вбивати. Детектив 

Я люблю історії про маніяків і про політиків-збоченців. А також – історії про простих людей, які шукають маніяка, а знаходять політика-педофіла. І лише в останній момент… Але краще прочитати. І не звертати увагу на невдалі абзаци. Думаю, авторка сама не рада, коли її героїня, викривши психопата, раптом із доброго дива почала його соромити: що, мовляв, скаже твоя мама… Проте якщо не пробачити українському детективному роману цю та інші хвороби зростання, так і не буде в Україні детективу… Якщо хтось захоче перевидати, такі речі можна почистити редакторськими ножицями. 

6. Леонід КУРОХТА. Шантаж. Детектив 

Харківській автор давно виїхав з України. Книжечка невеличка, тягне швидше на повість. Але, тим не менше, до вашої уваги раритет: один із перших українських детективів часів «пізньої перебудови» чи «ранньої незалежності». Секс-бізнес у готелі «Харків» покривають продажні менти, чесний журналіст виводить їх на чисту воду… ось тільки сам потім цьому не радий. Характерна ознака письма – здорова іронія.   

7. Юрій МАКАРОВ. Культурний шар. Детектив 

Вдала стилізація під кращі зразки європейського культурологічно-конспірологічного детективу, адаптована до українських реалій. Він – супермен, вона – науковець. Разом ця парочка протистоїть «чорним археологам», котрими керує доморощений сенсей. «Код да Вінчі» в Україні переклали пізніше, аналогічною літературою ринок заповнися вже після шаленого успіху четвертого роману Дена Брауна, але все одно – в Україні українцям культурологічну загадку, стилізовану під детективний роман, Макаров загадав перший. 

8. Олександр МЕДВЕДЄВ. Кримінальний романс. Детектив, бойовик, екшен 

Ким би не був цей автор, історія про мента і бандита, котрі рятуються в просторах Слобожанщини від неправдивих звинувачень і заодно вираховують, хто ж обох вчорашніх ворогів так круто підставив, розказана так, що переробити її під сценарій дуже легко. Ситуація, яка стала стрижнем сюжету, не нова. Ось тільки в українських реаліях такі кримінальні тандеми ще від ворогів не тікали. Шалена парочка б`ється, стріляє, хлеще спиртне літрами – справжні козаки, тільки замість коней – машини, трактори та вертольоти.   

9. Алла СЄРОВА. Правила гри. Детектив, екшен 

Єдиний прокол історії про те, як мирна запорізька лікарка опинилася в центрі хитрої комбінації спецслужб – авторка не пояснює, звіди її героїня навчилася так влучно стріляти і чому так холоднокровно вбиває. Хоча… жінки жорсткіші та жорстокіші за чоловіків. Саме тому і викручуються з ситуацій, у яких мужик давно почав би домовлятися з ворогами. Та запорізькі сильні жінки йдуть напролом. 

10. Станіслав СТЕЦЕНКО. Чорна акула в червоній воді. Монстр. Трилер 

Краще, що сталося в українському трилері зразка 1990-х років, коли, власне, і трилерів з детективами як таких не було. Перша назва книги – «План «Імператор», і видана вона була чи не самвидавчим способом. Дія «Чорної акули…» починається в 1970-х роках у СРСР, а закінчується на атомному підводному човні серед моря на початку 1990-х. Як дрібний кримінальник там опинився і чи витримає сутичку з рибою-молотом – аби дізнатися відповідь, текст не читаєш – ковтаєш. Як правило, повість «Монстр» друкується під однією обкладинкою з історією про хлопця на прізвисько Кощій і чорну акулу. Перший в українській белетристиці сексуальний маніяк полює на блондинок-метеорологів. Є всі підстави вважати повість про монстра з метеостанції першим (і поки що – єдиним) українським слешером.