Re: цензії

07.05.2025|Оксана Лозова
Те, що «струною зачіпає за живе»
07.05.2025|Віктор Вербич
Збиткування над віршами: тандем поета й художниці
07.05.2025|Ігор Чорний
Життя на картку
28.04.2025|Ігор Зіньчук
Заборонене кохання
24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій
«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
Джерела мови російського тоталітаризму
18.04.2025|Ігор Зіньчук
Роман про бібліотеку, як джерело знань
18.04.2025|Валентина Семеняк, письменниця
За кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
12.04.2025|Андрій Содомора
І ритмів суголосся, й ран...
06.04.2025|Валентина Семеняк
Читаю «Фрактали» і… приміряю до себе

Кримінальне чтиво

А тепер налякайте мене…

Маніяк на замовлення. Упорядник Вікторія Михайлова. – К.: Електрокнига, 2016. – 311 с.

Жанр: гра в детектив

 

Цей збірник, як і попередній – «Це ж елементарно, сер…», є результатом конкурсу гостросюжетної прози малої форми й пропонує твори переможців. Тенденції зберігаються: зробивши приціл передусім на детектив у всій жанровій чистоті, експерти й упорядник отримали купу творів, серед яких власне детективний жанр був представлений у меншості.

Порівняно з першим збірником пропонований, попри це, демонструє прогрес. Попередня книга умовно ділила оповідання на «урбаністичні» та «рустикальні», і автори переносили дію своїх творів у реалії українських сіл. Від самого початку це було світоглядною помилкою, адже детектив – жанр, народжений на бруківці великого міста й за міськими межами просто не виживе.

Звісно, є твори «золотого віку», зокрема Агати Крісті, де дія переноситься в провінцію. Але, по-перше, українська провінція від британської сильно відрізняється. По-друге, англійська, як і загалом європейська проза до появи детективу в третій чверті позаминулого століття, вже мала сформовані традиції національних літератур, де дійовими особами виступали не пастухи з пастушками, а хоч провінційна, та все ж – аристократія. Нарешті, детектив на Заході – жанр не маргінальний, а в певних випадках навіть націєутворюючий. Натомість українське село в читацькій, та й суспільній свідомості маргіналізоване – або надміру романтизоване. Обидва шляхи для розвитку детективу тупикові.

Відчувши тенденцію, автори «Маніяка на замовлення» практично зовсім відмовилися в сюжетах від сільських реалій. Проте пішли в іншу крайність – пропонували детективи з елементами містики, чи правильніше сказати – містику з елементами детективу. Приклад – «Як любити русалок» Тетяни Люклі, де рівноправно діють земні люди та хвостаті русалки й інші мешканці водойм, а злочинець у «Дев`яти життях» Стаса Сидорака – не зовсім людина. Не кажучи вже про «Єдиний раз перелякався» Владислава Івченка, котрий остаточно визначив себе як майстра змішувати жанри, тяжіючи, втім, до ірреального.

У цьому нема нічого поганого, бо горор в Україні не займає навіть куточка в окремій ніші. Тому йде причіпним вагоном до детективної та пригодницької літератури й нечисленних трилерів. Прихистити його під дахом детективу – справа благородна й досить вдячна, бо містика в більшій мірі український формат, аніж типова урбаністика.

Через те, власне, кращі оповідання даного збірника тяжіють до готики, використовуючи в сюжетах її елементи. Герої стикаються зі злочинами, яким передують ірраціональні події, відсилаючи їх у світ потойбіччя. Передусім це «Фігури Ліхтенберга» Юрія Савки – священик з’ясовує обставини загибелі кількох молодих дівчат у провінції та бачить привид однієї з них. Також – «Чоловік у борсаліно» Дарії Приходько – у вбивстві підозрюється примара, дуже схожа на архітектора Владислава Городецького. Сюди ж варто додати «Твоя Д.» Яни Ніч-Кордонської: один із багатьох не кривавих, проте – елегантно вирішених творів, герої якого отримують загадкові анонімні записки, котрі псують їм життя.

Класичний детектив усе ж присутній. З домашнім завданням найкраще впоралися В`ячеслав Васильченко, пропонуючи читачам логічну загадку під назвою «Сорока – ворона на припічку сиділа…», Одарка Білоконь у творі з оригінальною назвою «Мисливець ходить, шукає зайця» та Юлія Ворон із міліцейсько-поліцейською «Голкою правосуддя». З рештою, уваги варті всі представлені оповідання. Адже разом вони репрезентують як потенціал українських «чтивних» авторів, так і актуальні для них тенденції.

 

Оцінка***** 



Додаткові матеріали

Борги повертають із кров`ю
Ідеальні злочини без ідеальних героїв
Кращі гостросюжетні романи` 2015. Авторський рейтинг
Вуду: українська версія
Шпигунські пристрасті імперії
Топ-5. Кращі гостросюжетні романи-2014. Авторський рейтинг
П`ять зниклих товстунів та інші загадки
Бій з Тінню
Доля резидента
Монологи за кавою
Справжній полковник майбутнього
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
07.05.2025|11:42
Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»
07.05.2025|11:38
У Києві відбудеться презентація книги «Усе на три літери» журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка
06.05.2025|15:24
«Читаємо ложками»: у Луцьку відбудеться перша зустріч літературно-гастрономічного клубу
06.05.2025|15:20
Помер Валерій Шевчук
02.05.2025|13:48
В’ятрович розкаже, як перемогли «велику вітчизняну» в Україні
01.05.2025|16:51
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
01.05.2025|10:38
В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша
30.04.2025|09:36
Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
29.04.2025|12:10
Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні


Партнери