Заспокойтеся. Книг, які можна і треба зарахувати до чтивного сегменту, протягом 2015 – го року пішло в друк, вийшло в світ і надійшло в продаж у кількості аж 11 (одинадцять) назв. Авторів – ще менше: дві книги написав львів`янин Богдан Коломійчук, дві – сумчанин Владислав Івченко, по одній – В`ячеслав Васильченко, Сергій Пономаренко, Макс Кідрук і Сергій Ухачевський (останній не видавався досить давно). Зі згаданих одинадцяти російськомовних – дві, що слід вважати ляпасом всякому, хто волає: російськомовні автори в Україні пишуть багато і продаються добре через ворожу мову.

Звичайно, мелодрами – теж чтиво. Але мелодрам насправді ще менше. Бо, виявляється, не всяка українська авторка любовних романів готова чесно признатися: «Так, я пишу любовні романи». І дійсно не пише, пропонуючи на читацький суд жанрову мішанину й посилаючись при цьому на традиції українського бароко. Висновок: літератури, яку прийнято називати серйозною, в українських книгарнях хоч греблю гати. А детективи й мелодрами шанувальник в кращому випадку читає в російському перекладі, в гіршому – купує російських авторів.

Через те розмови про домінування «попси» над «мистецтвом» закликаю вважати профанацією, навіть маніпуляцією. Разом із тим наполягаю: громадяни України, котрі лупають жанрову скалу – унікуми, котрих слід цінувати вище за золото. І ось це – приємна новина для тих, хто не хоче ховати українську гостросюжетну прозу та вірить у її розвиток. У цьому – сьомому – авторському рейтингу в силу обставин, згаданих вище, дозволю собі згадати книги, до виходу яких певним чином причетний. А отже, особа зацікавлена. Власне, проект «Кримінальне чтиво UA» зацікавлений у тому, аби детективних, кримінальних, пригодницьких романів, а також трилерів та горорів, в Україні виходило багато. Тож придивіться до тих, хто є. Як завжди, автори та їхні твори подаються за порядковими номерами та за абеткою. Тобто, перша позиція не означає перше місце.

 В`ячеслав Васильченко. «Tottoo. Читання по очах» - Харків, «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016 р. – 508 стор.

На правах реклами власної премії «Золотий пістоль» рекомендую: відомий українським шанувальникам детективів автор циклу про сищика-філолога Богдана Лисицю вийшов на новий для себе рівень. Насамперед – у створенні урбаністичної атмосфери. Дія відбувається в довоєнному Донецьку, куди професор Лисиця подався як кореспондент кримінальної хроніки. При бажанні вважайте роман історичним: таким, яку романі, Донецьк уже не буде ніколи. Зараз там страшніше, ніж за пропонованим сюжетом. Лисиця шукає маніяка, який полює на майстрів тату, вбиває їх та виколює очі. Нині в регіоні таких маніяків спеціально шукати не треба, вони не ховаються й навіть часом хваляться своїми подвигами. До речі, дочитавши роман до кінця, переконаєтесь: злочинець і там не особливо шифрувався. Тож починайте шукати з перших сторінок. Все одно не знайдете – така авторська воля.

 Богдан Коломійчук. «Небо над Віднем». – Харків, «Фоліо», 2015. – 201 с.

З циклу ретродетективів про пригоди комісара львівської кримінальної поліції Адама Вістовича варто виділити навіть не цю книгу, а однойменну повість, яку вона відкриває. У жертву несподіваній та оригінальній розв’язці, на чому стоїть детектив, приноситься значно вигідніша тут різнопланова історія з емігрантами, шпигунами, фатальними красунями й крадіями. Суміш сюжетів та строкатих персонажів разом створює атмосферу епохи, заради якої й читають стилізовані під старе письмо твори.

Сергій Пономаренко. «Ключ до безсмертя». – Харків, «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 316 с.

Детектив із елементами містики – фірмова пропозиція. Цього разу, крім звичного коктейлю – новий герой. Будемо сподіватися, наскрізний для нового циклу. Дослідник окультизму, гімназійний професор Василь Хома не зважає на буремні події 1917 року та вивчає окультні науки. Варто йому заснути, як бачить моторошні сни. І, що цікаво, візії частково перегукуються з подіями Великої французької революції. Куди воля автора нас час від часу й переносить. Під однією обкладинкою – відразу два історичних романи, детективна інтрига, а ще – Українська Народна Республіка як антураж. Кожному знайдеться близька тема.

Сергій Ухачевський. «Карпатський капкан». – Львів, «Кальварія», 2015 р. – 215 с. 

Ще один гостросюжетний твір в історичних декораціях. Сюжет можна переказати одним реченням: сталінська спецслужба готує провокацію з перевдяганням карателів у вояків УПА, але їхні плани зриває головний герой на ім’я Крижень.  Маємо випадок, коли книгу читаєш, аби дізнатися не що відбувається, а хто і як дасть подолає перешкоди і вийде переможцем. Ухачевський – кінодраматург, тому увага до персонажів та їхніх характерів особлива. Мінімум рефлексій, максимум логіки, кожна дія мотивована. І любовна лінія «бантиком».

 «Це ж елементарно, сер!» Збірка малої детективної прози. Упорядник Вікторія Михайлова. – Київ, «Електрокнига», 2015. – 285 стор.

Забудьте, про що йшлося у вступному слові. Тридцять україномовних авторів детективного жанру під однією обкладинкою зібралися за кілька місяців. А загалом їх, учасників конкурсу малої детективної прози, на заклик відгукнулося триста. Автори проекту довели: якщо пишучих українців мотивувати, зокрема – чітко вказати, чого від них хочуть, детективісти посиплються, мов із рогу достатку. Щоправда, перша спроба вийшла розвідкою боєм та виявила головну проблему всіх потенційних детективщиків: у масі своїй вони погано уявляють собі не лише закони детективного жанру, а й принципи, за яким такий твір створюється. До того ж не врахована специфіка саме короткої детективної прози, суть якою – в несподіваному, часто парадоксальному фіналі. Також урбаністичний жанр, яким є детектив, українські практики намагаються втілити в містечкових, а то й взагалі у сільських, пасторально-рустикальних локаціях. Та й убивають тут не ножами-кулями-кастетами-голими руками, а чомусь труять жертв на всі боки. До речі, хто нічого не знає про різновиди отруйних речовин – заразом маєте довідник. Тим не менше, видання унікальне саме кількісним складом: стільки детективів за раз не виходило в Україні за весь час Незалежності. І не всяке детективне видання презентоване по регіонах. З рештою, книгу включають в аналогічні авторські топи інші незалежні оглядачі.