Re: цензії

20.07.2024|Валентина Семеняк, письменниця
Небоземляни – діти світла серед нас
19.07.2024|Богдан Дячишин, Львів
Я і є памʼять – вічний
18.07.2024|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету ім.Стефаника
Літературознавчі візії Лариси Табачин
Знову – Селін, знову – війна
06.07.2024|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель України
Верліброві філософеми Євгена Барана
28.06.2024|Сергій Постоловський
«Анатомія ненависті. Путін і Україна» Сергія Руденка. Книга для тих, хто хоче не тільки знати, але й зрозуміти
27.06.2024|Богдан Дячишин, Львів
«До світла, що у слові…» (Полілоги живого слова для дітей і дорослих)
20.06.2024|Віктор Вербич
Нора Ікстена: «Чи любов краща за життя?»
18.06.2024|Галина Максимів, Прикарпаття
Відкриваючи «Галактику Андромеди»
І рід, як сад
Головна\Авторська колонка\Бульк на тлі війни

Авторська колонка

10.03.2024|15:10|Ярослав Орос

Бульк на тлі війни

У заголовку хотів написати «бунт»… Але щось зупинило. Я, даруйте, про нашумілий днями (звісно, у вузьких колах) музичний альбом, створений учасниками проєкту МУР і присвячений митцям Розстріляного відродження.

По правді, отсей проєкт привертає увагу. Він б’є під дих радянсько-українських академіків і професорів на кшталт М. Жулинського та М. Наєнка. Ба більше, він лупить по «шістдесятниках» і членах та членкинях укрсучліту. Він утер носа й новоспеченим, сьогорічним лавреатам премії Тараса Шевченка

Ідеться про Поезію як надкушене «гріховне» яблуко. Не про яблуко привозне, вирощене, кажімо, у Польщі. А про яблуко [дозріле – недозріле] з українських чорноземів. 

Той, хто закоханий у творчість молодого Тичину чи в захопленні читає «Під осінніми зорями» Рильського, безперечно, категорично проти, на що днями замахнувся зухвало-молодечий МУР. Адже Тичина з Рильським та їже з ними остапи вишні направду – зрадники. Колаборанти (До слова, нині в укрзагалі се дуже «модняцьке» тавро). 

Бо той, хто написав вірш «Партія веде», думу про Сталіна «Із-за гір, та з-за високих» і висміював у своїх недолугих гуморесках український націоналізм – хіба не юда! Й після того, що було скоєно в Україні ЗЗ-го року… Гляди, перегодом, Іван Драч і «надихався Леніним» у своїй творчості, а Д. Павличко, «син простого лісоруба» дописався до того, що йому «всміхнулась доля люба // У сяєві Кремлівських зір». 

Про своїх сучасниках мені якось не з руки писати. Вони ж нині по вerlinale і сzernowitz мeridian’ах доволі активно рвуть на собі вишиванки. Боже помагай! Але, чує моє серце, що незабаром і їх спіткає доля – зухвало-молодечий МУР змужніє, набереться сил, зрештою фахово обтешеться, й замість недавньої музично-літературної бульки, вивергне бунт. Я в отсе щиро вірю… Тоді й постане питання: а що ж таки красне письменство на рідних теренах!

– Quid est veritas? – пригадуєте, римський прокуратор Понтій Пілат поцікавився в Христа.  

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери