Re: цензії
- 21.11.2026|Михайло ЖайворонСтрибок у темряву в пошуку світла
- 21.11.2026|Євген БаранХто ми без Охрімового казання?..
- 15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяКоли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
- 14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник«Ятаган» змушує замислитись…
- 14.11.2026|Пауліна МалохлєбПольська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 12.11.2026|Тетяна ГрабМісце сили у Сан-Фурсиско
- 04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПовернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
- 02.11.2026|БуквоїдУ перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 29.10.2026|Василь КузанРеалізм абсурду
- 27.10.2026|Юлія МанякінаМузика розшарпаної цілости
Видавничі новинки
- Юлія Судус. «Переливи»Поезія | Буквоїд
- “Читай про рідний край”Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
Авторська колонка
Свистять вони, мов кулі повз чоло…
Тема протиставлення популярної та «високої» чи «серйозної» літератури є старою як світ. Але сьогодні й ми туди ж – а чим же ще займатися численним критикам та іншій довколалітературній братії?
Тим паче, простір для взаємного скубання просто безмежний – попсою можна оголошувати будь-який більш-менш «розкручений» твір, а «нєтлєнкою» – повну графоманію, яка нікому не цікава, але, мовляв, якщо не друкують, значить це, як мінімум, вічне. Тому не втомлюся повторювати – близьку до об’єктивності оцінку теперішній літпроцес отримає років через 30-40 – коли, пробачте за нагадування, більшість його творців переселиться у кращий світ. Але зараз хочу поговорити про інше.
Особисто я називаю попсою ту писанину, яка розминулася з талантом, грішить примітивом, дрібнотем’ям та тупою кон’юнктурою. Мушу це пояснити, бо представляю літературну спільноту «Інша література», яка послідовно виступає проти цієї самої попси. Але глобальна моя мета, як, думаю, і всіх моїх побратимів – це таки максимальний розвиток літератури і, як би це парадоксально й однокоренево не звучало, її популяризація серед майбутніх споживачів. Бо не вірю я в ефективність державних програм, спрямованих на розвиток книговидавництва, адже, навіть, якщо вони десь існують, то до смерті «відкатами» замучені. Але я вірю в конкурентноздатність нашої літератури, бо з періоду стагнації вона вийшла хоч і недавно, але надійно. Простіше кажучи, їй нічого не бракує.
А ще я категорично не вірю у міф (а поширюється він, повірте, аж ніяк не найкращими нашими друзями) про те, що українці не хочуть читати книжок рідною мовою. «Повна дурня!», як сказав би «попсовий» Шерлок Холмс в перекладі українською. Бо, завдяки млявій діяльності наших книговидавців і книгорозповсюджувачів, а ще – за повної відсутності інституту україноорієнтованих мистецьких агенцій ця многостраждальна книжка просто пролітає повз свого потенційного читача, як відома меблева сировина над столицею Франції.
Я звернув увагу – на більшості станцій київського метро, просто біля входу, стоять лоточники з книгами. Асортимент – російський друкований ширнепотріб, а, зважаючи на ціну, ще й завезений контрабандою. Сто відсотків гарантії – ці лоточники мають дозволи на роздрібну торгівлю. Хто заважає вітчизняним видавництвам, бодай у складчину, зорганізувати подібні лотки? Чого нам не вистачає? У нас нема якісної популярної літератури? Та одним Кокотюхою можна пів лотка заповнити! Скажете, муніципальна влада не дозволять? Покажіть мені, хто саме, ми їм Хрещатик годинки на дві перекриємо тими ж книжками, благо, досвід подібних акцій прямої дії маємо не найменший.
Висновок простий – «наїзди» на популярну літературу хай залишаються для вузькофахових гризучок-дряпалок, а всі зусилля – і тих, хто пише, і тих, хто прагне на писучих заробити, мають бути спрямовані на створення ефективної мережі розповсюдження не лише видавничої продукції, а й мистецького продукту загалом. Тоді й буде – тепер перефразуємо іншого, вже російського «попсовика» – і книжок побільше, а, відповідно, й читачів – «хороших і різних»!
Коментарі
Останні події
- 21.11.2026|21:32У Відні представили збірку Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії. Новели Адвенту»
- 21.11.2026|13:48Видавництво «Основи» випускає дебютну книжку Ірини Вале «Творимо Різдво»
- 21.11.2026|13:31Як дві сестри після десятків відмов створили світовий фентезі-бестселер і поклали сайт українського видавництва за 30 секунд
- 17.11.2026|09:06Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
- 15.11.2026|06:56Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
- 12.11.2026|20:47Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
- 09.11.2026|15:19У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
- 09.11.2026|06:48«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
- 08.11.2026|22:31У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
- 06.11.2026|15:56«Писати і жити, жити і писати»
